Глава 4

Глава 4

Мені показують мою кімнату. Знаходиться на другому поверсі. Поруч ще одна. Високий блондин тягне до мене свою руку.

— Саша.

— Віка! – тисну його долоню і посміхаюся.

— Поруч моя кімната, а парочки живуть на першому поверсі. Я радий твоїй компанії, бо вони зі своїми поцілунками та романтикою геть мене зморили, – чухає потилицю.

— А навіщо тоді їхав з ними?

— В мене завтра день народження, а вони мої найкращі друзі.

— О, клас.

— Приєднаєшся до нашої компанії завтра з ранку? Мріяв у свої двадцять п’ять підійнятися на гору.

— Ого, з величезним задоволенням. Бо це мій пункт номер один у списку того, що я хочу тут зробити.

— Що плануєш сьогодні робити?

— Ще не знаю. Та й вибір маю не дуже великий. Хочу взяти максимум емоцій і мінімум затрат.

— Зрозумів. Але ми б були раді твоїй компанії.

Заходжу в свою кімнату, дістаю речі. В першу чергу хочу прийняти душ. Змити з себе дорожній пил, так би мовити.

Беру білосніжний рушник, що висить на моєму стільці. Дістаю свої засоби гігієни та йду в душову, яка знаходиться на цьому поверсі. Вона у нас з моїм сусідом, спільна.

Стою під теплими струменями води, намилююся своїми улюбленими пахощами для тіла. Я, як і всі дівчата, обожнюю усілякі такі штучки.

Витираю волосся, обтираю тіло та шукаю свої трусики. От чорт. Змінну білизну забула на ліжку в кімнаті. Добре, обмотаюся рушником та швиденько проскочу.

Відкриваю двері, висовую спочатку голову, перевіряючи чи нема когось на горизонті, а потім виходжу сама. Саме в цей момент з кімнати виходить Олександр. Ми мовчки дивимся одне одному у очі.

— Вибач! – пискнувши, йду швиденько до себе.

— Та я не проти, – посміхається мені услід.

Одягаю теплий спортивний костюм та трохи підфарбовую вії, а волосся залишається все ще вологим.

Йду у ванну, можливо, там у тумбочках є фен. Бо свій, я навіть і не здогадалася взяти, а волосся густе та довге. Сохнути буде не одну годину. Передивившись усе, розумію, що мені не пощастило. Вирішую просушити його ще трохи сухим рушником та помахати ним зі сторони в сторону.

— Це що, якісь нові рухи з йоги? – чую десь позаду себе.

Обертаюся, в коридорі стоїть блондин.

— Це ти з мене смієшся чи мені здалось?

— Ні в якому разі, – лунає його щирий сміх та швидкі кроки далі по коридору й сходам вниз.

Через хвилину він приносить мені фен.

— Тримай, взяв у дівчат.

Дякую такій несподіваній турботі. Та починаю нормальну укладку волосся. Це, здається, така маленька річ, просто взяв у подруг. Але мені сподобалося.