Глава 2

Глава 2

Вранці мене розбудив телефонний дзвінок. Якийсь незнайомий номер. Схоплююся, можливо це на рахунок роботи. Це якась панянка. Розповідає, що я виграла подорож. Але скористатися цією можливістю можна лише сьогодні. Потяг відправляється о четвертій годині вечора і якщо я на нього не сідаю, то втрачаю свій виграш. Ось так у нас все робиться. Нібито і дають можливість безкоштовного відпочинку, але ж не всі зможуть зірватися і поїхати через кілька годин. Подумавши рівно півтори секунди, даю чітку відповідь, що я не втрачу таку можливість і стовідсотково сяду у свій вагон. Мені скидають електронний квиток на телефон та бажають приємно провести час.

Я зіскакую з ліжка, дивлюся на годинник. А не такий вже і ранок. Майже одинадцята. Нічого собі я розслабилась.

Бігаю по кімнаті, збираю речі, що можуть там знадобитись. Скидаю усе в дорожню сумку. Не застібається. Вивалюю все на підлогу та вибираю найнеобхідніше. Фух, можна закривати. Біжу швиденько прийняти душ та одягатися.

На вокзал вирішую їхати маршруткою, на таксі зажала гроші. Мене зустрічає приємна жіночка, яка показує моє місце у вагоні. Верхня бокова. Хоча б не звалитися звідти прямо у прохід. Раніше я б засмутилася такому місцю, а зараз сприймаю, як пригоду.

Коли всі вже зайняли свої полиці, потяг починає рух. Провідниця приносить чай. Я дістаю ароматну булочку, яку купила в пекарні по дорозі. І поринаю в осінні пейзажі за вікном аж доти, поки темрява не поглинула останнє сонячне світло.

Любі читачі, підписуйтесь на мене. Додавайте цю історію у бібліотеку. Натискайте зірочку біля анотації. А також обов'язково напишіть відгук. Мені буде дуже приємно.