6. Яблучко від яблуньки...

ЯРОСЛАВ

Дивлюся навздогін своїй зверхній сусідці і не можу змиритися з її стервезністю. Я буквально втратив вміння спілкуватися від її вчинків та гучних заяв. Вона вже тут рік живе, а я, по суті, про неї нічого не знаю. Живе одна, вірніше, з донькою, є прислуга, але жодного чоловіка, окрім майстрів, я ніколи в її дворі не бачив.

Можливо, ніхто стерпіти не може таку навіжену. Бо її заява, кинута щойно, — це взагалі треш. Бачите, я її як чоловік не цікавлю. Це, звісно, добре. Але мене це зачепило. От що зі мною не так, що я її не цікавлю? Дівки на мене заглядаються. Я наче нівроку мужчина, а от її не цікавлю. Теж мені, знайшлася цяця балувана! Можна подумати, вона мене цікавить.

Шумно видихаю. Оце так колючка! А ще що вигадала: я їй машину подарував! Це треш. Біглим поглядом окидаю машину і розумію, що в мене тепер солідна проблема. Бо запасні ключі від цього авто в Орисі, а вона за кордоном. Тож мені тепер потрібно шукати електроніка, який за винагороду відімкне мою машину.

От дідько! З ким доводиться мати справу?! Вкотре зітхаю й дивлюся на свою дорогу машину, обліплену листочками.

Ну от як дитина може бути адекватною, якщо в її матусі вітер у голові? Яблуко, як то кажуть, від яблуньки...

Більше точно не ставитиму свою машину біля цих ненормальних. А якщо ця навіжена справді викличе поліцію, то в мене справді будуть проблеми.

Йду до свого двору і набираю свого начальника безпеки. Телефоном розповідаю йому про проблему і прошу поквапитися з її вирішенням. Зупинившись біля своїх воріт, оглядаюся на свою машину, припарковану біля воріт сусідки. Посмішка торкається моїх вуст. Адже машина виглядає досить-таки нічого з тими листочками. І приклеєні вони зі смаком. Тільки є проблема: вони ж повідлітають на вітрі. А як відклеїти той скотч, я уяви не маю. Доведеться звертатися до професіоналів.

Видихаю, адже я мав такі плани на вечір, а тепер що? Як я поїду на такій машині? Я ж хотів перед друзями похизуватися, а тут такий тюнінг. Доведеться їхати на спорткарі. Бо чекати, доки відімкнуть авто та переженуть, я не буду. Та й із цими листочками нікуди не поїду.

Вкотре видихнувши, йду одягатися. Бо мало того, що без машини, то ще й запізнюся. Буде дуже негарно.

А ще напружує те, що сьогодні, як останнім часом у більшості випадків, поїду без Орисі. Я звик, що ми постійно разом. Але вона останнім часом зачастила зі своїми поїздками за кордон. І мені це починає не подобатися. Я більше один, ніж ми разом. Але, схоже, Орисі це норм. Вона навіть наші заручини відклала аж до весни. І це мене надто турбує. Адже разом із відкладеними заручинами змінилася й поведінка моєї коханої. Вона стала надто холодною та раптово постійно зайнятою.