7

Що б не говорили у салонах та кабінетах, світське життя не припинялось. У театрі ставили водевілі, в літературному салоні пані Крамер обговорювали новий сентиментальний роман, у посольстві щотижня давали бал. 

Бал на свято середини осені у палаці теж не скасували… от тільки через два дні після того я мав вирушати до Білого гнізда. 

Вже скоро мене чекала дорога до фортеці серед гір, а там – майже усамітнене життя. 

Пахло воском і солодкими парфумами. Пари кружляли в повільному танці, і парадні вбрання тихо шелестіли. Звучала ніжна музика. Я стояв біля стіни, дивлячись на дам у золотистих, оранжевих і червоних вбраннях. У світлі свічок мерехтіли золото й рубіни. Зігфрід танцював з дочкою прем'єр-міністра. 

Я не наважувався шукати герцога Уеверлі поглядом. Та він неочікувано підійшов до мене сам і злегка обійняв за плечі. 
- Вам сумно, ваша високосте? Ви ні з ким не танцювали і весь вечір мовчите.

Від цього дотику я забув всі правильні, світські фрази, які повинен був би вимовляти. 
- Скоро я від'їжджаю, - я опустив погляд. – Мені шкода. 

- Чому? – він не випускав мене з обіймів. – Невже ви так любите світське життя? По вас і не скажеш. Чи… мусите залишити когось близького?

Але ж я не міг сказати: «сьогодні я востаннє бачу вас!». І ніяково посміхнувся:
- Розлука з родиною, самі розумієте.

Герцог обережно торкнувся мого волосся. 
- І це справді все?

Я глянув на нього, і в мене затремтіли губи. Чому він такий веселий, світлий, теплий? Чому я не маю жодного права навіть зайвий раз дивитись на нього?..

- Ваша високосте, - прошепотів він. – Як ви дивитесь на те, щоб ми ненадовго залишили шановне товариство?

- Д-для чого?

Ембер Уеверлі посміхнувся.
- Дозволити собі хоч один вечір для нас з вами, а не для наших держав.

Я торкнувся шиї кінчиками пальців і тут же відсмикнув руку, поки ніхто не помітив цей жест. На ланцюжку був маленький ключ від моєї схованки. 

Ніхто не помітив нас, коли ми вийшли з залу, спустилися боковими сходами і попрямували до дальнього внутрішнього дворику. Коли я відкривав хвіртку, пальці трохи тремтіли. Скрипнув замок.

Ми зайшли, і я закрив замок вже з внутрішньої сторони. За хвірткою залишилися палац, музика, гості… весь той світ, у якому ми мали грати ролі.