5

Я був, як тінь, і в кабінеті брата – мене запрошували лише для видимості, ніби я в своїй родині щось значу. Зігфрід і Ембер сиділи за столом один навпроти одного. Я ж займав місце поруч з братом для годиться: щоб чужоземний гість нічого не запідозрив. Але мовчав, тільки стискав тісно переплетені пальці. 

Нічого важливого мені ніколи не доручали, і навіть розмови про мій шлюб не велись. 

…- Насправді, я сподіваюсь, що Демієн зупиниться. Старі домовленості обом сторонам вигідніші, ніж протекторат над Зільберзеє чи війна.

Герцог Уеверлі сидів, розслаблено відкинувшись на спинку крісла. Комір мундира був розстібнутий, і я крадькома кидав погляд на його шию. 
В нас в вищому товаристві отак розстібати ґудзики було не прийнято. Але ж і герцог, розповідають, титул і маєток отримав, бо врятував королю життя. 

Дипломати казали – закрив собою в бою. В салонах напівсвіту – жартували про корсет і виставу, якій позаздрив би будь-який театр. 

Зігфрід тримав спину по-військовому рівно – так, як вчили. Пригубив вино ледь-ледь, більше для годиться. Але не втримався від питання:
- Ви називаєте монарха так просто, на ім'я? 

- Він дозволив, - безтурботно відповів герцог. – Ми ж разом пережили найгірші часи і тоді були як брати… 

Я провів по своєму келиху кінчиком пальця. «Як брати». Але що ж тоді означали всі ті плітки?

- То мова йде лише про дозвіл військам Вальмейну проходити через наші землі? – уточнив Зігфрід.

- І залишати наших поранених на лікування у ваших монастирях, - додав герцог. 

На мить запала тиша. «Залишати поранених на лікування»… звучить як прохання про допомогу.
Але ж чи не подумають інші монархи, що ми порушуємо нейтралітет? 
Я глянув на брата. 

- Батько невдовзі повернеться, без його згоди я не маю права ухвалювати рішення, - Зігфрід стиснув губи. – Вальмейн не говорить про протекторат, лише про допомогу. Скажу чесно – після того, яка доля спіткала наших сусідів, у нас є всі підстави вам не вірити.

- Зільберзеє має більшу цінність. Король готовий навіть запропонувати вам свою кузину як наречену, ваша високосте, - і герцог жартівливо додав: - У житті вона ще гарніша, ніж на портретах. Рідкісний виняток з правил!

Та мені було достатньо просто бачити його. 
Красивого, світлого, усміхненого… недосяжну мрію. Так я думав, поки не настав вечір, який змінив все.