4

Навіть у салоні Крімхільди, зірки нинішнього театрального сезону, говорили про політику. 
Напівлежачи на кушетці – точно так само, як героїня трагедії, яку вона грала кілька днів тому – Крімхільда манірно гладила крихітну кімнатну собачку… і, поглядаючи на герцога фон Хофмана, зітхала:
- Якби ви знали, як я боюсь війни!.. – вона пригорнула собачку тісніше до себе, - моя бідна матінка мусила втекти з Вальмейну, ще як я була мала. При покійному королі Фредеріку ми щоночі прокидались від будь-якого гучного звуку.

Фон Хофман, який сидів поряд на пуфику, перехопив її долоню, галантно поцілував кінчики пальців. 
- Фройляйн Крімхільдо, нокти не дадуть ворогам перетнути кордон Зільберзеє. Їх дзьоби і кігті міцніші за метал. 

Крімхільда нахилила голову, так, щоб світло ламп із десятками свічок вигідно падало на її сріблясті кучері. 
- Ох, а раптом…

Герцог трохи сильніше стиснув її руку в своїй.
- Моя люба, хіба ви думаєте, що тут теж буде війна? Зараз зовсім інші часи, ніж ті, які пам'ятає ваша матінка. Зараз спокійніше… - він зітхнув. -  Тоді ж сусіди роздирали Вальмейн на шматки, після смерті батька король Демієн мусив воювати. Виходу не було. 

Баронеса фон Клейст манірно обмахнулась віялом.
- А інакше його вбили б! Якщо не сусіди і не повстанці, то свої ж, аристократи… - і вона навмисне понизила голос: - Я чула, Ембер Уеверлі вивіз його із замку якогось зрадника, вдягнувши у дівоче вбрання! І їхав відкрито, майже не ховаючись. 

Я застиг, прислухавшись. Затримав подих. 

Крімхільда засміялась:
- Це ж Уеверлі! Єдине, про що його спитали б, чому він везе всього одну коханку, а не цілий гарем. Ах, уявляю собі короля Демієна в корсеті!

Баронеса прикрила віялом усмішку:
- Він і зараз симпатичний, а тоді, в шістнадцять, взагалі виглядав такою лялечкою… я не здивувалася б, якби між ним і Уеверлі справді щось було. 

Але Крімхільда тільки знову кинула на герцога розгублений погляд:
- Ні, все ж мені страшно… от всі говорять – король Демієн мусив захищати себе, захищати Вальмейн… врятувати королівство від боргів і постійних нападів… та він же іде далі! Транспаданське князівство здалось, а скільки ж було боїв… я не хочу знову кудись тікати!..

- Зі мною вам немає чого боятись, люба! – відповів герцог.

- Якби я втратила вас, це розбило б мені серце…

Я мовчки слухав, про що говорять інші. Спостерігав за тим, як фон Хофман залицяється до Крімхільди, жадібно ловив кожну плітку, що злітала з нафарбованих губ баронеси фон Клейст… 

Король Демієн спочатку захищав свою країну. Тепер же – завойовує чужі землі.
Саме тому я не маю права не те що довіряти герцогу Уеверлі – а навіть зайвий раз кидати на нього погляд.

Але я не міг забути цих слів: «а раптом між королем і Уеверлі щось було?».
Та ні, не може ж він бути… таким, як я…