Осінніми стежками
Музична школа
Осінь. Я на подвір'ї музичної школи, сиджу на лавці під кленом і горіхом. Чекаю Яну з уроків. З вікон чути музику...ну як музику.. хтось мучить скрипку, і вона жалібно скиглить та стихає під гучну трубу або тихе фортепіано...
Гойдаю ногою в такт даної симфонії, тримаючи в правій руці паперовий великий стакан улюбленого лате без цукру, але, всеодно, солодкого з ароматом кави і осені. Відпиваю перший ще гарячий ковток і задоволено мугикаю. Нав'язливий плач скрипки здається вже й не таким скрипучим). Кладу гарячий напій поруч на лавку і підбираю з трави перше жовте кленове листя, уважно розглядаю, прокручую між пальцями, шукаю схожість між розгалуженнями листка та лініями долі на руці. Посміхаюсь. Роблю ще ковток.
Це вересень. Мій улюблений. В такі моменти легко вибачаєш його за несподівані холодні вже дощі, болото на кросівках і поламані від вітру парасолі.
Смакую лате замріяно, повільно, час від часу розглядаючи вікна школи та траву під ногами. Воно повільно охололо і останній ковток вже холодний, з присмаком осені, але не менш улюблений.
#3400 в Різне
#3278 в Сучасна проза
Відредаговано: 30.04.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
