Осінніми стежками
Дощ
Люблю дощ, коли він за вікном. Коли не потрібно кудись бігти калюжами, чи сідати в маршрутку, складаючи мокру парасольку біля ніг. Коли за вікном, тоді тільки скло збирає краплі, а не мокрі кросівки. Коли за вікном - можна й босоніж стояти, перебираючи пальчиками ніг теплі ворсинки ковра.
Відчиниш вікно - і дощ вже захоче в гості. Розкидатися мокрими поцілунками по щоках і розказувати на вушко, звідки прийшов і що бачив. А ти слухаєш і посміхаєшся. Бо подумки вже мандруєш тими світами.
Намагаєшся ловити долоньками краплинки дощу, але вони не даються. Він грається, тікаючи крізь пальці. Дражнить тебе, не хоче в полон. Йому треба впасти на землю. На мокрі дерева, що вгинаються від вологої важкості, на траву, яка прагне рости...
Як добре. Тримати в руках горнятко гарячого трав'яного чаю, аромат якого вже змішується із запахом дощу. Слухати дощ і смакувати свій солодкий напій. Як добре, коли твої очі навчились бачити красу навіть в сірому, мокрому і буденному.
Люблю дощ...
#3423 в Різне
#3304 в Сучасна проза
Відредаговано: 30.04.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
