- 5 -

Рейлан провів Майру аж до самого дому. Вони зупинилися біля воріт, щоб попрощатися.

— Я завжди знав, що ти особлива, Майро, — Рейлан торкнувся руки Майри. — Ти завжди була дуже доброю та розуміючою. Але сьогодні я побачив у тобі ще один бік, про який раніше навіть не підозрював. Ти неймовірно хоробра, Майро. Я дуже пишаюся тобою. Не кожна людина ризикнула б протистояти стародавньому духу.

— Але ж ти теж був зі мною, Рейлане, — Майра так зніяковіла від слів Рейлана, що її щоки залив рум'янець. — Ти теж хоробрий.

— Я чоловік, Майро. Від мене очікується хоробрість.

— Жінки можуть бути не менш хоробрими, ніж ви, чоловіки, Рейлане, — заперечила Майра. — Серед старійшин, які вперше запечатали Осіннього Стража, було троє жінок, одна з яких була моїм предком. Їх було порівну, чоловіків і жінок, які зголосилися протистояти злому духу. Нам потрібно знайти ще чотирьох людей на випадок, якщо Осінній Страж почне вириватися.

— Може, треба розповісти все нашим старійшинам? Адже тоді Осінньому Стражу протистояли саме вони.

— Ні, Рейлане. Тільки троє з них володіють магією, а жінок так взагалі лише двоє. Я не думаю, що треба бути старійшиною, щоб протистояти йому. А ось магія потрібна.

— Тоді настав час зібрати нашу компанію. Я, правда, не впевнений, що Лінессу чоловік захоче відпускати, він надто нею опікується, але в неї досить сильна магія, майже як твоя. Ми не зможемо без неї обійтися.

Майра з Рейланом товаришували з Лінессою, Кайлін, Едріком і Таліром з самого дитинства. Їхню компанію об'єднувала не тільки дружба, а й магія: у кожного з них був особливий дар. Майра чудово зналася на рослинах, вміла користуватися їх енергією, а ще вона без найменших зусиль створювала складні заклинання, що руйнували чужу магію. Рейлан умів обплітати себе та інших тінями, дозволяючи потай пересуватися, але для цього йому потрібно було багато енергії. Лінесса створювала сильні магічні щити, а Кайлін завжди тонко відчувала присутність духів і вміла з ними спілкуватися. Едрік керував вітром, а Талір вогнем. Раніше вони часто тренувалися в магії разом, але, подорослішавши, стали рідше бачитися — у кожного було своє життя.

— Я думаю, поки що не варто їх турбувати, — заперечила Майра. — Можливо, достатньо і того, що ми підтримуємо вогні у ліхтарях. Давай подивимося, як усе розвиватиметься далі. Якщо Осінній Страж стане сильнішим, тоді їх і зберемо.

Рейлан погодився з Майрою і, побажавши їй доброї ночі, пішов до батька. Декілька наступних ночей вони провели, запалюючи заново вогні у ліхтарях. Багато жителів Лоремонту, як і раніше, відчували слабкість, але, на щастя, ніхто не помер. Вранці, передостаннього дня святкування, коли все село готувалося до завтрашніх вечірніх гулянь біля великого багаття з піснями та частуваннями, до Майри прибігла перелякана сестра.

— Що трапилося, Елано? — у блакитних очах її старшої сестри завжди танцювали веселі іскри, а зараз вони були сповнені сліз.

— Лора… — видихнула Елана і сповзла по стіні на підлогу. — І мама…

Майра присіла поряд із сестрою і взяла її за руку. Старша на 7 років Елана завжди була опорою для дівчини, а зараз вона сиділа розбита, спираючись на стіну і беззвучно плакала.

— Що з ними? — Майра не на жарт стривожилась, згадуючи погрози Осіннього Стража, які він повторював щоночі. — Що з Лорою і мамою?

— Лора ще вчора вдень виглядала млявою, а коли вона після вечері не змогла підвестися зі стільця, ми з чоловіком вже почали непокоїтися. Але ми сподівалися, що Лора просто за день втомилася. Адже дітей ще не чіпала ця хвороба, тільки дорослих і літніх людей. Вранці ми не змогли розбудити Лору. Вона ледве дихає і не приходить до тями, — Елана закрила обличчя руками і затремтіла в риданнях. Майра погладжувала сестру по голові, плечах, намагаючись заспокоїти. Виплакавшись, Елана продовжила. — Мама залишилася сидіти з Лорою, поки ми з чоловіком побігли шукати вільних лікарів. Коли ми повернулися, мама лежала на підлозі непритомна і теж ледве дихала. Як же так, Майро?.. Що робити? Жоден лікар не знає, як допомогти. Як врятувати Лору і маму? Може, в тебе є якесь зілля, сестричко?

— Тут зілля не допоможе. Ти пам'ятаєш, як бабуся розповідала нам легенду про Осіннього Стража? — Майра вирішила розповісти сестрі правду.

— Пам'ятаю. Тобі вона дуже подобалася.

— Легенда виявилася правдою. Осінній Страж відродився. Люди хворіють через нього. Сьогодні вночі все скінчиться. Він знову піде. Я не дам йому вирватися. З мамою і твоєю донькою все добре буде, обіцяю. А як справи у Кайла? З його дітьми все гаразд? А твій син?

— З усіма іншими все гаразд, тільки Лора з мамою захворіли. Майро, може, ти все ж таки можеш чимось допомогти?.. Я так боюся за них…

Майра замислилась. Вона була єдиною із трьох дітей, кому перейшла магія від мами та бабусі, але мама майже її не розвивала. Коли народилася Лора, найстарша з усіх племінників Майри, то бабуся виявила в ній також магію. Бабусі хотілося багато чого навчити свою правнучку, але вона померла за кілька місяців після того, як малій виповнився рік, взявши з Майри обіцянку, що та її всьому навчить. Майра не могла не побачити зв'язок: Осінній Страж насамперед почав витягувати енергію з тих членів її сім'ї, які володіли магією. Але її він не зачепив. Чому? Досі сподівався на допомогу? Майра торкнулася своєї підвіски на шиї у вигляді кленового листочка, покритого помаранчевою емаллю із золотистою руною, яку їй подарувала на 10-річчя бабуся. Майра ніколи не знімала підвіску, вважаючи її своєрідним оберегом. Але що коли вона справді ним була?

— Я зараз, Елано! — Майра підвелася з підлоги. — Треба дещо перевірити.

Майра побігла до своєї спальні, де в шухляді зберігався бабусин зошит з описом рун. Майра швидко перегорнула його, доки не знайшла те, що шукала. Ось вона, та руна, яка зображена на її підвісці. Вона несла в собі захист від злих духів і заступництво вищих сил у добрих справах. Ось чому Осінній Страж не наслав на неї свою хворобу! Майру захищав її талісман. Бабуся точно не просто так його подарувала, вона ніби знала, що колись він знадобиться Майрі.