Звісно вона погодилася. Наступного ранку дівчина провела мене на міський вокзал, звідки відходив потяг, що мав відвезти мене в чужинську столицю. Як я й передбачав набридливого «хвоста» за нами уже не було. Прощалися ми не як чужі люди, що знаються всього кілька днів, а як добрі близькі друзі, у яких багато спільного і які здається розуміються з одного погляду.
Оце і вся історія про мою найпам'ятнішу листопадову осінь.
Хоча, ні!
Цього року я знову збираюся навідатися осінню в рідне місто. Не тільки задля того щоб добряче відпочити від виснажливого року заробітчанства й вдосталь помилуватися осіннім листопадом. Просто нещодавно Катря повідомила, що виходить заміж за хорошого хлопця, якого дуже кохає, й запросила мене на своє весілля. Я з задоволенням прийняв запрошення юнки і з нетерпінням чекаю того моменту коли зможу ще раз побачити дівчину, познайомитися з її обранцем та дізнатися про все те, що трапилося з нею за той час що я був відсутній.
Однак це вже зовсім інша історія осіннього листопаду.
#3837 в Сучасна проза
#2522 в Молодіжна проза
врятована принцеса, благородна допомога, несподівана пригода
Відредаговано: 18.09.2020