3

В принципі ця історія мабуть би незабаром безслідно вивітрилася з моєї пам’яті, як би не мала свого несподіваного продовження. Вже за кілька днів мені знову довелося зустрітися з Клеопатрою. І ініціатором цієї зустрічі, як не дивно, була сама дівчина. Вона підстерегла мене пізнім вечором біля під’їзду мого будинку. Я саме повертався додому коли від стіни відділилася якась тінь і я почув вже знайомий голос:

– Доброго вечора, Васю!

– Привіт! – машинально відповів я гублячись в догадках чого цій екстремальній юнці від мене потрібно.

– Можна завітати до тебе в гості? – відразу отримав я відповідь на своє запитання.

– Та будь ласка, – розгублено відповів я, вже вкотре клянучи себе за свою донжуанську слабохарактерність та надмірну допитливість.

Ми піднялися в мою оселю і по дорозі я з полегшенням відзначив, що моя незвана гостя на цей раз хоча б здається не п’яна. Вона доволі твердо стояла на ногах, лунко цокаючи по сходах тоненькими каблучками своїх модних чобітків. Стильний джинсовий костюм підкреслював граційну поставу й звабливі округлості молодої дівчини. Туго зав’язаний «хвіст» довгого каштанового волосся ритмічно метався по тендітним плечам юнки в такт її швидким крокам.

Потрапивши в квартиру я рішуче пройшов на кухню. Клеопатра не відставала від мене і на півметра. Відкривши холодильник, я дістав непочату пляшку горілки, вправно відкрив її і наповнивши до вінця один стакан простягнув дівчині. Потім налив собі горнятко холодного чаю, і відпивши кілька ковтків, поцікавився:

– Ну, і з чим ти сьогодні завітала, до мене?

Юнка з ваганням подивилася на стакан горілки в своїх руках і з викликом в голосі відповіла:

– Щоб переночувати тут.

– З якої це радості? – не стримався я.

– Ну після того, що між нами вже було, це цілком природно.

– Нічого між нами не було, – вибухнув я. – Просто я визволив тебе від брудних домагань якихось негідників. Привів п’яну до свого дому. Дозволив переночувати на своїй постелі. І це все.

– Я так і думала, – полегшено зітхнула дівчина. – Та це тільки підтверджує мої здогадки.

– Які здогадки? Про що ти, до біса, говориш?

– Що ти порядна людина, на яку можна покластися в складну хвилину. Один раз ти вже врятував мене, і при цьому не скористався моєю безпомічністю, значить напевне захочеш допомогти і вдруге.

– З якого це дива?

– Бо ти хороший, благородний та добрий…

Я раптом відчув, що починаю стрімко втрачати все своє роздратування і невдоволення до цього юного створіння. Десь безслідно зник сарказм та в’їдливість котрими спершу хотів «приструнити» цю молоду нахабу. І щоб приховати свою схвилювання й нерішучість я не придумав нічого кращого як взятися за приготування кави. Відвернувшись до Клеопатри спиною почав поратися біля газової плити розпалюючи вогонь та ставлячи на нього чайник з водою.

Коли кава була готова я нарешті наважився поглянути на свою незвану нічну гостю. Вона в очікуванні стояла на порозі кухні. В руках тримала непочатий стакан горілки й запитально дивилася на мене. Була неабияк стривожена, я б навіть сказав чимось, або кимось налякана. Вродливе личко зблідло, міцно стиснуті губи ледь помітно тремтіли, в очах палахкотів страх і розгубленість. Всім своїм виглядом нагадувала таке собі беззахисне пташеня, яке ось-ось мав схопити в свої гострі пазурі безжальний розбишака-кіт.  

Одного погляду кинутого на Клеопатру було достатньо щоб я збагнув, що справи насправді серйозні, що дівчина реально вплуталася в якусь дуже неприємну історію, і що моя посильна допомога їй дійсно конче необхідна. Підійшовши до юнки я забрав у неї горілку, вилив її в умивальник, поклав порожній стакан на стіл і тільки тоді поцікавився у юнки:

– Каву будеш?

Вона згідно кивнула головою й мовчки вмостилася на край стільця. Я подав два горнятка паруючого напою й вмостився навпроти. Відсьорбнувши ковток гіркого напитку, я ще раз окинув поглядом свою гості і коротко кинув:

– Розказуй?

– Що тобі, розказувати? – здивувалася дівчина.

– Все, що в тебе трапилося.

– А для чого це тобі.

– Просто хочу знати кого прихищаю в себе в дома, і чого це мені потім може коштувати. Припускаю, що проблем в тебе назбиралося чимало тож почнемо від самого початку. Спершу скажи як тебе насправді звати?

Говорив ці слова я тихим спокійним тоном, у якому постарався металевими нотками озвучити свою непохитну рішучість та абсолютну впевненість. Погляд не ні на мить не відводив від очей юнки. Одним словом робив все, що лише вмів, щоб вселити в свідомості гості розумінні того, що я людина серйозна, і вона повинна або сповна довіритися мені, або іти під три чорти та більше не надокучати.

І дівчина це якось миттєво зрозуміла. Відчула, що треба відкинути недомовки і та бути щирою й відвертою. Або просто встати і піти. Та іти їй вочевидь не було куди, тому вона почала свою розповідь:

– Звати мене Катерина. Катря. А проблеми у мене дійсно великі.

Я розуміючи кивнув головою, підсунув дівчині горнятко кави, дістав пачку сигарет, і закуривши одну, приготувався слухати. Катря і собі зробила кілька ковтків вже трішки охололої кави, закурила одну з моїх сигарет і тихим голосом продовжила свою розповідь: