«осінні серця»
Розділ 3 — Сліди вітру
Наступного дня Аліна повернулася в бібліотеку. Їй не давали спокою слова з листа. Було відчуття, що це не просто випадковість.
Вона сіла за той самий столик, і, наче за чиїмось задумом, у книзі, яку вчора не встигла відкрити, знову знайшла тонкий конверт. Цього разу на ньому було написано:
«Не бійся втратити шлях. Осінь завжди підкаже, куди йти».
Вона розгорнула аркуш.
«Ми зустрічалися під шелестом вітру. Його слова завжди звучали інакше восени, ніби сам світ слухав наші розмови. Якщо ти читаєш це — шукай там, де дерева схиляються до річки. Там збережений наступний слід».
Аліна відчула, як по шкірі пробігли мурашки. Це вже не здавалося грою.
– Ти знову щось знайшла? – озвався знайомий голос. Ліон стояв поруч, із тією ж спокійною усмішкою, але в його очах світилася цікавість.
Вона простягнула йому листа.
– Схоже, це… продовження.
Він прочитав, потім підняв на неї погляд.
– Тоді треба піти до річки. Може, це справді не випадковість.
Аліна кивнула. Вперше за довгий час вона відчула, що чекає на пригоду. І дивне передчуття тепла, яке з’явилося вчора, тільки зміцніло.
Вони навіть не здогадувалися, що поруч, за вікном бібліотеки, хтось спостерігає за ними…
#5806 в Любовні романи
#1378 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 08.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
