«осінні серця»
Пролог
Осінь завжди приходила непомітно. Спершу вечори ставали прохолоднішими, а потім раптом у повітрі з’являвся запах листя й дощу. Місто потонуло в золотих барвах, і кожна вулиця нагадувала сторінку з книги.
Аліса любила цей час. Вона завжди вважала, що саме восени трапляються найважливіші зустрічі. Коли листя опадає, життя ніби починає нову главу. Вона ще не знала, що ця осінь стане особливою — тією, яка змінить усе.
У кав’ярні на розі Емма сміялася так, ніби їй належав увесь світ. Вона любила привертати увагу й завжди знаходила для цього привід. Її шарф був яскравішим за саме листя, а слова — голоснішими за шум міста. Аліса сиділа поруч, тихо перегортаючи сторінки книги, й думала, що вони дві протилежності, які дивом зуміли стати найкращими подругами.
Вони не знали, що за кілька вулиць від кав’ярні хлопець із втомленим, але зосередженим поглядом щойно завершив тренування. Його звали Ліон. Він завжди бігав восени — тільки тоді міг відчути, що світ стає тихішим, а його думки впорядковуються.
Того дня їхні шляхи мали перетнутися.
І це була лише перша сторінка історії, яку напише осінь.
#5758 в Любовні романи
#1359 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 08.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
