Осінь прийшла непомітно, розфарбувавши звичний світ у кольори меду, гарбуза та старого золота. Для когось це була просто пора холодних дощів та ранкових туманів, але тільки не для Капітана Дружка. Для нього осінь означала одне: настала епоха Великого Шурхотіння.
Щойно ранкове сонце торкнулося верхівок дерев, Капітан уже інспектував подвір'я. У повітрі пахло чимось особливим — димом від далеких вогнищ, стиглими яблуками та свіжою землею.
Кожен крок пса супроводжувався чарівним звуком: хрусь-хрусь, шур-шур. Здавалося, ніби під лапами в нього розгортається не просто опале листя, а цілі сторінки таємничої золотої книги.
— Ну що, Капітане, знову шукаєш пригод на свій хвіст? — луן тихий голос неподалік.
Капітан підняв голову, нашорошив вуха і впевнено гавкнув. Сьогодні він відчував себе не просто домашнім улюбленцем, а справжнім охоронцем осінніх таємниць. Попереду на нього чекав день, повний нових пахучих стежок, великих листопадних битв і, звісно ж, ще однієї маленької, але дуже важливої розвідувальної втечі...