Гість чи Іграшка

Модуль завантаження зразка безшумно пристикувався до головної лінзи КБГМ. Доктор Маркус, повернувшись до юнаків, урочисто констатував: "Що ж, джентльмени, знайомтеся з плодом п'яти років роботи". Він підійшов ближче до апарату. "Це не просто мікроскоп, здатний на Гіпер-Роздільну Здатність", – гордо пояснив Доктор. "У систему інтегрована Нова — найсучасніший штучний інтелект, розроблений та люб'язно наданий професором Ніколасом. Це мозок, який інтерпретуватиме те, що бачать лінзи". Професор Ніколас, не відриваючи очей від пульта керування, суворо додав: "А тепер сядьте на свої стільці, і я вимагаю від вас повної тиші. Ми розпочинаємо роботу". Доктор Маркус, схилившись над сенсорною панеллю, чітко оголосив свою дію: "Продування". Він швидко набрав на панелі специфічну комбінацію, і зі зразка-шафи ревонуло стиснене повітря, створюючи колосальний тиск. "Навіщо ви так продуваєте, докторе Маркус?" – не втримався Вільям, порушивши наказ батька. "Щоб видалити сторонні частинки з камери, Вільяме. Ми не можемо дозволити, щоб щось заважало нашій роботі в режимі Гіпер-Роздільної Здатності", – незворушно відповів доктор Маркус, навіть не обернувшись. Він знову набрав код. "Евакуація", – промовив доктор Маркус, і рев повітря змінився тихим, затихаючим гудінням вакуумного насоса. Цього разу не втримався Ліам: "Тоді навіщо евакуація?" Доктор Маркус обернувся і подивився на сина, вперше за весь вечір посміхнувшись. "Це для того, щоб молекули повітря нам не заважали, як сніжинки в Водохресну ніч. Ми працюємо на такому рівні точності, де навіть повітря – перешкода". У цей момент втрутився професор Ніколас, його голос був холодним: "Я просив тиші, джентльмени. Ще одне зауваження, і вас відправлять назад до міста. Негайно". Доктор Маркус, глибоко вдихнувши і натискаючи кнопку запуску на своїй консолі, промовив, майже пошепки: "Що ж, з Богом. Тепер ми перевіримо: це гість із далеких космічних глибин, чи іграшка, залишена нам стародавніми людьми".