Підготовка до Сканування

Під'їжджаючи до чорного технічного входу в лабораторію, Ліам і Вільям вимкнули фари і стали чекати батьків. До них підійшов озброєний охоронець Том.

​— Припускаю, джентльмени, питати у вас про сигарети марно? Впевнений, ви не курите, — сказав він.

​— Ні, дядьку Томе, ми не куримо, — відповів Ліам.

​Том зітхнув.

​— До речі, що ви тут робите так пізно?

​— Нам потрібно поповнити запаси води на завтра, — відповів Вільям.

​— Тут, у цій клятій пустелі, можна терпіти все, але коли немає сигарет, це дуже пригнічує. Молодці, хлопці. Не куріть і не починайте, а то страждатимете, як я.

​Він окинув поглядом пустелю в сутінках і, незадоволено бурмочучи собі під ніс, пішов геть.

​За кілька хвилин важкі двері тихо відчинилися. У дверному отворі з'явився Ніколас і поманив їх усередину. Ліам і Вільям, тримаючи брезент, занесли свою дивовижну знахідку. Пройшовши технологічними коридорами лабораторії, вони потрапили до центрального залу. Доктор Маркус уже вводив програму у своє дітище. Це був вражаючий, громіздкий пристрій, що нагадував фантастичну гармату, обвішаний різноманітними рукавами, шлангами та дротами.

​Ніколас, простягаючи руки до брезенту, сказав:

​— Ну, передайте вашу знахідку мені!

​Взявши брезент, він мимоволі відсахнувся від ваги і вигукнув:

​— Ого! Яка колосальна щільність у такому невеликому об'єкті!

​Він швидко попрямував до масивної полімерної стіни. Ніколас притиснув долоню до сенсорної панелі, ввів коротку біометричну команду, і з тихим шипінням повітря дверцята шафи плавно роз'їхалися. Зсередини, освітлений холодним білим світлом, безшумно виїхав спеціальний п'єдестал.

​Він обережно, обома руками, помістив таємничий кристал у фокус вимірювальної платформи. Одразу після контакту платформа з клацанням зафіксувалася. Безшумні дверцята полімерної шафи так само плавно зачинилися, надійно ізолюючи кристал усередині. Ізоляційна шафа, підкоряючись команді, безшумно покотилася прихованими напрямними прямо до громіздкого апарату КБГМ.