Спека та мовчазний зв'язок

Пекуча спека пустелі Мохаве, наче важка ковдра, обгортала маленьке житлове містечко, що тулилося поруч із Комплексом далекого космічного зв'язку Ґолдстоун — велетенським, безмовним серцем, невтомно спрямованим на чорну, бездонну далечінь космосу.
​Саме тут, на околицях високих технологій і великих наукових відкриттів, чергове літо проводили юнаки — Ліам та Вільям.
​Їхня присутність була зумовлена професійними обов'язками батьків, співробітників центру, які обіймали ключові посади в цьому науково-дослідному оазисі. Батько Ліама, доктор Маркус Елліот, очолював лабораторію Ґолдстоуна, тоді як батько Вільяма, професор Ніколас Кейн, був провідним інженером-дослідником, який курирував розробку Кріотропного Біоінженерного Гіпер-Мікроскопа (КБГМ).
​КБГМ був революційним пристроєм. Його основою слугував синтезований нанокристалічний хрусталик, створений за зразком лінзи хижого птаха, наноскопічно посилений до надчутливої лінзи. Мікроскоп функціонував, проєктуючи концентровані промені енергії для «підсвічування» матерії, що дозволяло йому досягати Гіпер-Роздільної Здатності — здатності візуалізувати структури, менші за відомі елементарні частинки. Теоретична межа його збільшення була обмежена лише потужністю джерела живлення.
​Але поки інші підлітки знемагали від нудьги далеко від цивілізації, Ліам і Вільям знайшли власний притулок.
​Їх єднала не просто дружба, а глибокий, мовчазний зв’язок, викуваний схожими дитячими травмами. Мати Ліама рано пішла з життя, залишивши по собі лише теплі, але швидкоплинні спогади та прогалини, які його батько відчайдушно намагався заповнити нескінченними робочими годинами. Мати Вільяма залишила сім’ю, залишивши гіркий слід зради та питань, на які не було відповідей. З дитинства вони знаходили розраду та підтримку один в одному, приїжджаючи сюди на канікули. Пустеля з її величною тишею стала їхнім особистим, недоторканим світом, де вони знаходили спокій і мету.
​Їхнім головним хобі та справжньою пристрастю було полювання на метеорити. Батьки, знаючи їхню обережність і серйозний підхід до справи, дозволили юнакам користуватися службовим джипом. Кожна поїздка на безкрайні простори Мохаве з їхніми металошукачами була для них священним ритуалом. Вони були досвідченими мисливцями — за літа, проведені в Мохаве, вони зібрали вражаючу, професійно каталогізовану колекцію космічного каміння. Вони безпомилково відрізняли фальшиві сигнали від справжнього «відлуння» Всесвіту.
​Але цьому літу судилося стати іншим.
​Важке передчуття висіло в повітрі, ніби одна з гігантських антен Ґолдстоуна перехопила щось таке, що лежало поза межами всіх відомих протоколів. Того дня, коли юнаки вирушили в глибину пустелі, вони ще не знали, що їхній багаторічний досвід ось-ось зіткнеться зі знахідкою, яка кидала виклик усій земній, чи навіть звичайній космічній, логіці.