Розділ 35. Мая приймає рішення

Рішення дозволити батькові дзвонити було лише першим кроком, але справжнє підліткове усвідомлення своєї сили прийшло до Маї наступного тижня. Вона більше не замикалася в кімнаті, коли дорослі обговорювали юридичні деталі зі Степаном. Навпаки, дівчинка демонстративно сідала на підлозі у вітальні зі своїм нерозлучним ноутбуком і, хоч і вдавала, що повністю занурена в написання коду, уважно вловлювала кожне слово.

​У середу ввечері, коли Марк привіз із майстерні нову партію деталей для її літака, Мая чекала його на ґанку. Весняне повітря вже ставало по-справжньому теплим, і вона сиділа в одній футболці, підставивши обличчя останнім променям сонця.

​— Марку, є розмова, — серйозно сказала вона, навіть не чекаючи, поки він заглушить двигун і вийде з машини.

​Марк закинув на плече коробку з інструментами, засунув іншу руку в кишеню джинсів і підійшов до неї. Його спокійний, вичікувальний погляд зупинився на дівчинці. Він ніколи не розмовляв із нею зверхньо, і Мая це неймовірно цінувала.

​— Я слухаю, головний інженере. Щось не так із крилом макета?

​— З макетом усе ідеально, — Мая підвелася, обтрушуючи джинси від пилу. — Справа в іншому. Я подумала про ці дзвінки Андрія. Мама думає, що я погодилася просто тому, що стала дорослою і мудрою. Ну, типу, психологічний захист, прощення і все таке інше, що вона зазвичай каже своїм клієнтам у «Просторі». Але насправді я прийняла це рішення з чисто прагматичних міркувань.

​Марк стримав посмішку, серйозно кивнувши.

— Оцінюю твій стратегічний підхід. І в чому ж прагматизм?

​— Якщо я повністю заблокую його, він продовжуватиме діставати маму через своїх адвокатів. Писатиме листи, погрожуватиме судами, вигадуватиме нові скандали, — Мая почала активно жестикулювати, за завичкою натягуючи навушники на шию. — Це заважатиме їй працювати. А так — я даю йому ілюзію контролю. П'ять хвилин на місяць мого дорогоцінного часу в обмін на повний спокій у цьому домі. Це вигідна угода. Але в мене є одна умова, і мені потрібна твоя чоловіча солідарність.

​— Яка саме умова? — Марк поставив коробку на сходинку і схрестив руки на грудях, повністю зосередившись на підлітку.

​— Перший дзвінок має відбутися тут, на кухні. І ти будеш сидіти поруч. Не мама, а саме ти, — Мая раптом опустила очі, і в її голосі на мить проривав той самий щирий, незахищений дитячий тон. — Я хочу, щоб він знав: у мене є нормальний захист. Що ти тут. І якщо він спробує сказати якусь гидоту про маму, ти просто забереш у мене слухавку і поясниш йому все своїм будівельним басом. Домовилися?

​Марк мовчки зробив крок уперед. Його велика, важка долоня лягла на її худеньке плече, злегка стиснувши його з тією надійністю, яку Мая шукала всі ці роки.

​— Домовилися, Маю, — тихо, але залізно пробасив він. — Я буду поруч. І твій зв'язок працюватиме виключно за твоїми правилами.

​З дверей будинку вийшла Катя, тримаючи в руках рушник. Вона зупинилася на порозі, дивлячись на свого чоловіка та доньку, які стояли на ганку й про щось серйозно домовлялися, скріплюючи свій таємний союз міцним рукостисканням. Стосунки між ними остаточно втратили будь-яку штучність. Вони стали природними, як саме життя, де кожен захищав одне одного без зайвих слів.

— Так, змовники, — Катя підозріло примружилася, переводячи погляд з Марка на Маю, але на її губах грала м'яка посмішка. — Про що це ви тут шепочетеся на свіжому повітрі? І чому коробка з інструментами досі на сходах, а не в майстерні?

​— Мам, це конфіденційні інженерні переговори, не порушуй протокол, — кинула Мая, підхоплюючи свій ноутбук. Вона крутнулася на п'ятах і прошмигнула повз Катю в дім, задоволено кивнувши Марку наостанок.

​Марк підняв коробку, легко перешагнув порог і, закривши за собою двері ліктем, поставив інструменти на підлогу в передпокої. Катя стояла поруч, схрестивши руки на грудях під своїм затишним домашнім кардиганом. У напівтемряві коридору її очі світилися особливим, теплим світлом.

​— Ти знову її розбалуєш, — тихо сказала вона, коли Марк підійшов ближче. — Вона з тебе вже мотузки в'є, ти помітив?

​— Вона не в'є мотузки, вона вибудовує стратегію, — посміхнувся Марк. Він притягнув Катю до себе за талію, ігноруючи її удавану суворість. — Твоя донька напрочуд розумна, Катю. Іноді навіть занадто для своїх тринадцяти.

​Катя зітхнула, опускаючи голову йому на плече і вдихаючи рідний запах вітру, кави та металевої стружки, який завжди йшов від його одягу після дня в майстерні. Його великі долоні м'яко лягли їй на спину, заспокійливо погладжуючи.

​— Вона розказала тобі щось про Андрія, так? — тихо запитала вона, не піднімаючи голови. — Я бачила, як вона змінилася в обличчі, коли ми сиділи на кухні.

​— Вона просто хоче бути впевненою, що все під контролем, — Марк обережно підняв її підборіддя пальцями, змушуючи подивитися на себе. Його темні очі в напівтемряві коридору здавалися бездонними, і в них горіла така зріла, палка ніжність, що у Каті миттєво перехопило подих. — І я пообіцяв їй, що цей контроль у неї буде. Тобі більше нема про що хвилюватися, чуєш? Я поруч. З нею і з тобою.

​Катя відчула, як десь глибоко всередині тане останній захисний бар'єр. Вона піднялася на навшпиньки, запускаючи пальці в його густе волосся, і притислася своїми губами до його губ.

​Цей поцілунок був повільним, глибоким і неймовірно гарячим. У ньому не було поспіху, лише накопичена за день туга одне за одним і те солодке, завойоване в штормах відчуття приналежності. Марк відповідав із голодною пристрастю, сильніше притискаючи її до свого широкого тіла, так, що вона відчувала кожну лінію його напружених м'язів.

​— Якщо ви зараз не припините цей пупуняшний контент у коридорі, я вимкну роутер! — почувся гучний крик Маї з другого поверху. — Мені потрібен стабільний інтернет для завантаження оновлень, а ваші флюїди глушать сигнал!

​Марк відірвався від Катиних губ, тихо засміявшись прямо їй в обличчя, але рук із її талії так і не прибрав.

— Чуєш? Нас загрожують залишити без зв'язку зі світом.