Розділ 17. Вардокс

«Мурена» вислизнула з гостинної гавані Сильварна у супроводі трьох незграбних есмінців Ксаргоса. Корпус корабля ледь відчутно вібрував, коли Калес закладав дугу, виводячи судно на вектор переходу в Інтер-Сферум. За панорамним склінням рубки зоряні кільця ковчега орніосів змінилися рваним, сіро-фіолетовим маревом міжсвітового простору.

— Непогано провели час, — промовив Калес, потягуючись у пілотському кріслі й скидаючи напруження минулої доби.

Аонара стояла біля тактичної консолі, переглядаючи рядки даних, переданих інженерами Сильварна. М’яке світло голограми підкреслювало тонкі риси її обличчя.

— Після твого воскресіння події явно набрали ходу, — дівчина підняла очі на Калеса, і в її погляді промайнула тепла, ледь помітна усмішка. — Таке відчуття, ніби сама твоя присутність зрушила процеси, що застрягли в мертвій точці.

— Думаю, зараз є всі передумови для досягнення паритету із Зорхами, — відповів Калес, вдивляючись в Інтер-Сферум. — Це головне завдання на цей момент. На базі отриманих технологій і креслень ми створимо експериментальний підрозділ. Спробуємо на міцність межі їхньої могутності.

— А ми не втрачаємо можливості? — запитала Аонара, злегка насупившись. — Може, варто впровадити ці нововведення просто зараз? Скажімо, на тій самій лінії Монолітів?

— Можна. Але якщо ми припустимося прорахунку і концепція не спрацює в масштабі, наслідки будуть катастрофічними, — Калес похитав головою. — До того ж у моїй голові картина ще не склалася до кінця. Багато чого залежатиме від Вардокса. Якщо все пройде так, як я розраховую, план спрацює. Ну а поки... поки ми просто збираємо фрагменти величезної мозаїки.

Кораблі йшли крізь безкрайнє ніщо. Інтер-Сферум тут був густо всіяний уламками мертвих світів — понівеченими фрагментами реальностей, застиглими пластами атмосфери та замерзлими остовами давніх цивілізацій. Колись сповнений життя простір тепер навіював лише глуху, гнітючу тугу.

— Ксаргоси — молодці, — зауважив Калес, спостерігаючи за тим, як ідеальні геометричні форми есмінців дроїдів упевнено прокладають фарватер крізь хаос уламків. — В Інтер-Сферумі почуваються абсолютно як удома.

— Я до кінця їх не розумію, — Аонара підійшла ближче й сперлася на спинку його крісла. — Їхня раса розвинена до межі, вони зберігають колосальні обсяги інформації, але діляться нею неймовірно неохоче. Хоча, коли ситуація стає критичною, завжди йдуть назустріч.

— Так. Але особливо дивно те, що вони нікого не пускають у власну реальність, — додав Калес. — І, схоже, абсолютно не бояться, що хтось спробує ломитися до них силою. У мене крутиться одне просте питання: що ж таке там приховано, заради чого варто ризикувати стосунками із союзниками?

Різкий, зумерний сигнал тривоги розітнув тишу рубки. Сенсори спалахнули червоними маркерами.

— Дві ланки «Серпів», — насупився Калес, зчитуючи силуети. — Ідуть навпереріз. Не ховаючись.

— Усього дві ланки? — здивувалася Аонара. — Зорхи ніколи не пересуваються такими малими групами. Це безглуздо.

Не встиг Калес віддати команду, як есмінці Ксаргоса перебудувалися, сформувавши щільну захисну заслону перед носом «Мурени». Подібна ініціатива дроїдів викликала в Архонта мимовільне здивування.

На головному екрані спалахнула голограма Ордіоса.

— Увага, Архонте, — голос дроїда звучав рівно, але на графіках його спектрограми проскакували аномальні піки. — На віддаленні від «Серпів», ховаючись у постійному фазовому зсуві, йде «Крапля» Зорхів. «Серпи» здійснюють відволікаючий маневр, привертаючи вогонь на себе. Головний об’єкт — саме «Крапля».

— Хочеш сказати, засідка? — Калес примружився.

— І ще дещо, — продовжив Ордіос. — На борту «Краплі» зафіксовано одиночний біологічний об’єкт.

— Там одна із Зорхів? — швидко запитала Аонара.

— Не зовсім. За біометричними параметрами та енергетичним відгуком — це кіборг. Перша подібна фіксація у структурах Зорхів.

— Щось новеньке від «матусі»? — Калес стиснув штурвал, активуючи щити «Мурени» та запускаючи глибокий сканер сектора. — Дивно... Крім цього корабля в зоні нічого немає. Хіба що... якийсь незрозумілий сплеск активності навколо.

— Що за сплеск? — Аонара нахилилася до екрана сканера.

— Сам не зрозумію. Схоже на хмару слабкої, розмитої енергії навколо корабля Зорхів. На щити не схоже. І воно рухається, хоч і повільно, тоді як сама «Крапля» завмерла на місці.

— Можуть бути аномальні наведення від уламків Орнаменту? — припустила дівчина. — Можливо, до руйнування реальності тут розташовувалися джерела енергії.

Тим часом «Серпи» вишикувалися в атакувальне лезо й ринули у відчайдушний, явно самогубний кидок. Есмінці Ксаргоса зустріли їх холоднокровним загороджувальним вогнем. Точкові плазмові імпульси вибивали ворожі кораблі один за одним. Минуло лише кілька хвилин, і все було скінчено — «Серпи» навіть не встигли вийти на дистанцію ефективного пострілу. Їхні понівечені корпуси миттєво розтанули на сканерах, змішавшись із мертвим сміттям Інтер-Сферуму.

— Ну що, помацаємо «Краплю»? — азартно промовив Калес, змушуючи лускатий корпус «Мурени» вигнутися й набрати швидкість в обхід есмінців.

Корабель Зорхів миттєво відреагував. «Крапля» випала з фазового зсуву й, огризаючись хаотичними пострілами, кинулася навтьоки.

— Дивись, як грамотно йде, — із мимовільною повагою сказав Калес, вправно маневруючи між уламками, що вибухали.

«Крапля» навіть не намагалася взяти «Мурену» на приціл. Вона вела безперервний вогонь по великих уламках Орнаменту навколо себе, провокуючи ланцюг вибухів і створюючи завісу з розпеченої плазми та важких перешкод. Заклавши віртуозний, майже неможливий віраж, корабель Зорхів на пару секунд вискочив біля щільного скупчення космічного сміття, прослизнув крізь нього, відчайдушно маневруючи, і, миттєво набравши хід на іншому кінці поля, буквально розчинився в просторі — чи то знову пішовши у фазу, чи то задіявши невідоме маскування.