Розділ 16. Сонячні перегони

Калес прокинувся за годину до початку перегонів. Точніше, Аонара безцеремонно зіштовхнула його на підлогу зі словами:

— Вставай, а то запізнишся на старт!

— А може, ну її, цю гонку? — сонно пробурмотів Калес, зручніше влаштовуючись на килимі.

— Вставай, не ганьби нас перед сильварнами! — дівчина трясла хлопця за плечі.

— Ні, я, мабуть, скажу, що програв. У мене живіт болить, мені страшно... потрібне підставити, — приглушено пробурмотів Калес.

— Якщо ти зараз же не встанеш, то більше ніколи не побачиш мене без одягу! — безсоромно оголосила Аонара.

Калес різко сів на підлозі, перелякано озираючись:

— Як це — не побачу?! — вигукнув він. — Що за геноцид?!

— Вставай, нас уже чекають! — Аонара злегка підштовхнула його носком босоніжки.

— Гаразд-гаразд, давай без насильства над особистістю. Зараз приведу себе до ладу, — зітхнув хлопець.

Вийшовши на простору терасу, він на мить оторопів: десятки ковчегів світилися в космосі, десятки портативних світил заливали простір навколо живим, сліпучим бурштиновим світлом.

— Це що за збіговисько кочівників? — вразився Калес.

— Це твої шанувальники, коханий, — тепло усміхнулася Аонара.

— Хм, «коханий»... Це приємно чути, — усміхнувся Калес, відпиваючи з глибокої чашки ароматний гарячий напій.

— Я вночі думала... думала над тим, що таке ці ваші людські почуття. Порівнювала зі своїми відчуттями... Коротше, я в глухому куті, милий. І не зли мене! — стиснувши маленькі кулачки, вигукнула дівчина.

— Ну ось, перша сварка, — спокійно промовив Калес. — Усе йде за планом, усе як у людей.

На стартовому майданчику в строгому порядку завмерли сто учасників. «Шуур» Калеса помітно вирізнявся своїми габаритами, і пілоти-сильварни, що проходили повз, видавали гучні клацаючі звуки, до болю схожі на сміх.

— Це вони що, сміються з мене? — запитав Калес в Ордіоса, який закріплював черговий пристрій в інженерній консолі винищувача.

— Трохи, — кивнув дроїд. — Не звертайте уваги, птахи — що з них узяти. Ваш головний суперник — Ріаш Яш. Геній-пілот і просто рідкісний негідник. На його рахунку десятки, якщо не сотні збитих «Серпів», але він піде на будь-які брудні хитрощі, щоб перемогти в цих перегонах.

— Це он той, на розфарбованому в червоний кораблі? — уточнив Калес, кивнувши в бік винищувача, що стояв неподалік.

— Так, це він. Будьте з ним обережніші. Обчислювач ймовірностей я вам поставив — це не суперечить правилам. Тепер ви будете бачити можливі вектори польоту та стрільби — не лише свої, а й суперників.

Увімкнувся гучний зворотний відлік. Калес зайняв місце в тісній кабіні «Шуура».

— Милий, я стежу за тобою, — пролунав у його навушнику м’який голос Аонари. — Якщо тобі загрожуватиме смертельна небезпека — вибач, але я витягну тебе з потоку часу. Можеш ображатися, але я так вирішила.

— Значить, мені більше не загрожує ризик не побачити тебе без одягу? — підморгнув хлопець.

— Про що він тільки думає?! — сплеснула руками дівчина. — Лети вже, орле!

Десять, дев’ять, вісім...

Калес міцніше стиснув рифлені руків’я керування. Тісна кабіна «Шуура», нашвидкуруч зібрана сильварнами, пахла свіжим синтетичним лаком, нагрітим пластиком і якимись пряними пташиними пахощами. Прямо перед очима спалахнув прозорий проєкційний екран, а в праве око точковим лазером ударила сітка Обчислювача Ймовірностей. Простір перед ліхтарем кабіни тут же вкрився сотнями тонких, переливчастих блакитних і фіолетових ниток — розрахункових векторів.

Три, два, один... СТАРТ!

Всесвіт за бортом не просто зсунувся — він вибухнув.

Калеса з такою дикою, нелюдською силою втиснуло в крісло пілота, що з грудей вибило все повітря, а перед очима на мить попливли темні кола. Спалахнувші за кормою двигуни, що працювали на чистій плазмі малого сонця, викинули сліпучий помаранчевий факел, і «Шуур» зірвався з причалу, точно снаряд, випущений із гармати.

Сотня винищувачів одночасно ринула у відкритий космос, перетворившись на дику, ревучу зграю вогняних стріл. Швидкість зростала з кожною мікромиттю. Це не було схоже на пілотування «Мурени» — важко броньованого, слухняного корабля — або десятків інших винищувачів, які Калес пілотував у минулому. «Шуур» здавався небезпечним, нестабільним згустком безумної кінетичної енергії, натягнутим на найтонший каркас зі сплаву, створеного орніосами.

— Божевільні птахи... — крізь стиснуті зуби прогарчав Калес, насилу утримуючи ручку керування.

Попереду вже виростала перша секція траси — закручений у тугу спіраль силовий коридор, створений гравітаційними генераторами ковчега. Коридор мерехтів ніжно-блакитним сяйвом, але за його межами висіла смертоносна порожнеча. Вхід до нього був вузьким, наче голкове вушко, і сотня винищувачів втискалася туди на захмарній швидкості, один за одним, буквально притираючись крилами одне до одного.

Розрізаючи простір, праворуч промайнув яскраво-червоний винищувач Ріаша Яша. Він ішов нахабним маневром із підрізанням, відтісняючи трьох учасників до самої межі силового поля. Калес побачив, як блакитна нитка Обчислювача різко змінила колір на тривожно-червоний: Ріаш без найменшого вагання черкнув площиною свого крила по повітрозабірнику сусідньої машини.

Пролунав сплеск енергії, і винищувач сильварна, втративши керування, на повній швидкості врізався в силовий борт коридору. Корабель миттєво перетворився на сліпучий шар плазми й детонував, обсипавши інші машини дощем розпечених уламків.

— Десять відсотків смертності, кажете? — видихнув Калес, закладаючи різкий віраж. Обчислювач спалахнув десятком стрілок, підказуючи траєкторію обходу уламків, що летіли назустріч.

Калес рвонув ручку на себе. Простір у кабіні став дибки. Перевантаження тиснуло на грудину, наче важезний бетонний блок, але Архонт, задіявши свою бойову виучку та рефлекси, вичавив максимум із реактивної тяги. «Шуур», відгукнувшись на команду легким, примхливим здриганням, пролетів за пів метра від палаючого двигуна загиблого учасника й увинтився в саму гущу спіралі.