Розділ 9. Перша Мати

— Прорвалися! — видихнув Калес, на межі запускаючи повну діагностику корабельних систем. — Але тепер ми тут як на долоні... Тут якось зовсім погано із зоряними системами.

— Зараз я поверну нас у майбутнє... — не розплющуючи очей, тихо прошепотіла дівчина.

Від її тонкої фігури виходило слабке, пульсуюче світіння, і Калес на мить задивився на благородні риси її обличчя в цьому м'якому блакитнуватому світлі.

— Ти можеш ще ненадовго потримати нас у минулому? — запитав він.

— Це вкрай небажано, — відгукнулася хрономія, не змінюючи пози. — Через мої дії є чимала ймовірність фатальних змін у майбутньому. Хоча, враховуючи абсолютну порожнечу цього місця, все має бути нормально...

— Нам треба сховатися, поки не розвідаємо обстановку й не визначимося з подальшими діями, — наполіг хлопець. — Інакше нас засічуть у першу ж хвилину.

— Ховайся в Пелені, — підказала Аонара. — Щільність Пелени неоднорідна, до того ж вона безперервно підживлюється енергією всього Зорх Арна. Підходь ближче й шукай енергетичні нерівності.

Калес вичавив максимум з енергетичних сканерів. Захисна структура Пелени справді виявилася нестабільною: її силове поле йшло високими хвилями по всій видимій поверхні. За одним із таких гігантських енергетичних гребенів він обережно й сховав «Мурену».

— Повертаюся! — спалахнувши яскравим блакитним сполохом, попередила Аонара.

Цього разу обстановка обійшлася без сюрпризів. Космос навколо залишався таким же мертвим і порожнім, і лише сканери дальньої дії засікли циклопічні потоки енергії там, де розташовувався рідний світ Зорхів.

Залишивши Аонару в мерехтливій хмарі поля хроно, що відновлювалося, Калес попрямував у медблок до полонянки.

Ліра лежала на койці, з неприхованим подивом розглядаючи Фліка, який захоплено хрумтів черговою випотрошеною галетою.

— Кумедний хлопець, так? — усміхнувся Калес, що увійшов. — Хотів поцікавитися... Ну так, для загального розвитку: наскільки добре захищений ваш світ?

— Хронора? — здивовано перепитала Ліра. — Та ти навіть через Пелену не пройдеш, Архонте!

— Хронора... Хороша назва. Але мені потрібно чітке розуміння структури її оборони, — підійшов ближче Калес. — І змушений тебе засмутити: Пелену ми щойно успішно подолали.

Він махнув рукою, розгортаючи в повітрі об'ємну голограму сканування поточного сектора.

— Як... Як?! Я не розумію! — шоковано вигукнула Ліра, перевертаючись на бік. — Як ти, убогий телепень, любитель хрономій, зміг це зробити?!

— Я й не таке можу, гарбузику, — з легким клацанням дістаючи й зважуючи на долоні метальний ніж, промовив Калес. — Не хочу тебе сильно лякати, але методи допиту в мене доволі примітивні.

Дивлячись у заокруглені від жаху очі дівчини, він сумно усміхнувся:

— Говорити будемо, золотко?

— Що ти задумав, варваре?! — долинув від дверей дзвінкий, обурений голос Аонари. — Вона ж, як-не-як, моя колишня сестра!

— О, ти впоралася, моя люба? Може, відпочити хочеш?

— Калесе, не смій! — уперши руки в боки, суворо карбувала хрономія.

— Тоді сама в неї все запитай, — знизав плечима хлопець, відходячи від полонянки. — А, мало не забув...

Він поліз у кишеню, дістав звідти витончений вишуканий медальйон із глибоким синім каменем на тонкому ланцюжку і, безцеремонно піднявши голову Ліри, застебнув його на її шиї.

— Краса! Від серця відриваю, — щиро підсумував хлопець.

— Це... це що, якийсь ментальний сканер?! — перелякано заверещала полонянка, втискаючись у подушку.

— Ой, скажеш теж! — розреготався Калес. — Ні, не сканер. Я ж дикий Архонт, ти сама сказала! Це потужна пластикова вибухівка. Будеш погано поводитися — тобі просто відірве твою симпатичну голівку.

— Ага! А мені її потім знову оживляти, чи що?! — сплеснула руками Аонара.

— Ну, люба моя, доведеться, якщо що... Ось стіни від крові відтирати — це ми якраз їй і доручимо, коли ти поставиш її на ноги після вибуху.

— Гаразд, — із серйозним виглядом кивнула Аонара. — Я тоді спеціально сповільню процес воскресіння, щоб вона краще все запам'ятала.

— Ви хворі! Ви обоє божевільні! — у паніці закричала Ліра. — Нормальні істоти не тягають у кишенях вибухівку!

— О, люба, це ти ще не бачила, як наш Архонт ножі метає — просто любо-дорого дивитися! — хитро усміхнулася Аонара. — Гаразд, відв'язуй її і давайте об'ємну карту.

Розгорнута проекція розкрила всю систему Зорх Арна. Хронора була третьою планетою з п'яти й слугувала основним домом для нечисленної раси Зорхів. Решта чотири світи являли собою ресурсні бази з гірничодобувними комплексами, шахтами та заводами під управлінням дроїдів.

Сама Хронора була щільно оточена флотом із двохсот кораблів-крапель, які безперервно патрулювали орбітальну зону. Тут же висів гігантський комплекс генераторів і накопичувачів енергії, що викачував ресурси з різних реальностей для підтримання Пелени та живлення Хроно-шторма.

— Цікаве винахідництво... — задумливо протягнув Калес. — Отже, цей енергетичний комплекс — серце вашого світу?

— Навіть не думай! — зло прошипіла Ліра. — Якщо ти його підірвеш, детонація шторму знищить навіть Субстрат! Від усього Сущого не залишиться навіть спогаду!

— Ну навіщо ж вибухати таку хорошу річ? — усміхнувся Калес. — Можна спробувати познайомитися й поговорити з Першою Матір'ю. Ви ж так посилено шукали Аонару — а тут ми самі в гості завітали!

— Калесе, ти при своєму розумі?! — вигукнула Аонара. — У нас немає жодних шансів проти цілого флоту!

— Ти мислиш у розрізі переваги сили, — відповів хлопець. — І вони думають так само. А я дивлюся на ситуацію під зовсім іншим кутом.

Калес швидко крокнув до арсеналу «Мурени». Невеликий відсік був забитий зразками військових технологій його рідної цивілізації. Одягнувшись у темно-синій штурмовий обладунок, що повністю закривав тіло, він на мить завмер перед важким закритим шоломом із каскадом сенсорів.