Розділ 4. Зовсім не за планом Частина 2.

Ауранія являла собою унікальну планету-державу. Вона принципово не
втручалася в нескінченні міжусобиці місцевих амбітних баронів і князів,
воліючи постачати обом воюючим сторонам сировину, зброю та технології,
заробляючи на цьому колосальні капітали.

Надприбутки дозволили уряду Ауранії найняти цілу армію Мехарів —
войовничої раси кіборгів, яких раніше обдурили та підставили практично всі
барони сектора. На знак подяки за чесне ставлення й технологічну допомогу
їхньому рідному світу Мехари за хорошу плату пильно несли службу на кордонах
системи, з величезною насолодою відстрілюючи кораблі знахабнілих баронів, щойно
ті з'являлися на радарах.

Усю цю довідку Калес видобув за пару хвилин, підключившись до загальнодоступних
інфо-мереж сектора.

«Та ця галактика — просто джерело інформації про все й про всіх!»
— подумав Калес, потираючи руки.

Поспілкувавшись з Аонарою особисто, хлопець тепер чітко відчував її унікальний
ментальний слід.

«Мурена» здійснила стрибок у гіперпростір, узявши прямий курс на Ауранію.

У спокійному, бузково-фіолетовому мареві гіперпростору у Калеса було
вдосталь часу вивчити цю дивну реальність. Кількість різноманітних
життєвих і синтетичних форм вражала. Десятки різнорідних технологій
спліталися в дикий, неймовірний технологічний хаос.

«Так, з технологіями поки що морочитися не буду, — вирішив Калес,
гортаючи нескінченні специфікації суден і реакторів. — Зіграю в простачка,
як і на Фортеці Грішників».

У більш-менш упорядкованому суспільстві демонстрація слабкості викликала зневагу
та насмішки, але вкрай рідко — пряму агресію.

Синтезатор одягу швидко видав зручний, мішкуватий костюм з купою кишень
і кумедний капелюх із широкими полями.

Розглядаючи своє відображення у проекторі, Калес розреготався й підморгнув сам собі:
наївний фермер із далекої околиці, який прилетів на велику Ауранію вибрати
подарунок коханій нареченій!

Пошарпаний вантажівка з вишкіреним черепом виринув із гіпера прямо перед
пропускним терміналом. Громадний, ощетинений турелями крейсер Мехарів похмуро
висів у космосі. За лічені секунди «Мурену» просканували до останнього
болта.

На зв'язку виник кіборг, поблискуючи об'єктивами штучних очей:

— Хто ви, мандрівнику? — ввічливо просипів він. — Ми не змогли
ідентифікувати специфікацію вашого судна.

— Я Калес, торговець! — затинаючись, виставив долоні хлопець. — Корабель сам
зібрав... із чотирьох різних руїн! Ось сканери й плутаються.

— Зрозуміло. Ви з баронських секторів?

— Так, пане! Барон Севан Гордовитий узяв мою планету під протекторат...
Фортеця Грішників, якщо чули!

— Є така звалище в базі, — відкарбував кіборг. — Мета візиту?

— Подарунок для нареченої шукаю, пане! Порадили ось вашу Ауранію... Я
продукти вирощую, людина мирна. Але якщо скажете летіти — я просто зараз
розвернуся! — зображуючи щирий переляк, випалив Калес.

— Не потрібно летіти. Ми раді чесним громадянам, — відповів Мехар. — Ваш
кадастровий номер зареєстрований. Дотримуйтесь законів. Ласкаво просимо на
Ауранію.

Екран згас.

— Головна роль, сцена, аншлаг і оплески! — розкинувши руки, вигукнув
Калес.

Ауранія зустрічала його приголомшливим технологічним масштабом.
Багатокілометрові хмарочоси здіймалися на сотні поверхів угору і на тисячі — під
землю. Сотні транспортних артерій кишіли глайдерами, а величезні голограми
безперервно прославляли досягнення місцевих корпорацій.

Припаркувавшись на платформі в районі трьохсотого поверху, Калес завмер біля краю,
розглядаючи безкрайній мегаполіс.

«Ідеальне місце, щоб загубитися назавжди, — подумав він. — Треба
зробити нотатку...»

— Перепрошую, шановний! — звернувся він до озброєного Мехара біля причалу. — Не
підкажете...?

Кіборг мовчки взяв його за лікоть, підвів до стіни й провів по ній
металевою клешнею. Спалахнувший термінал зняв усі питання.

— Дякую, шановний! — усміхнувся Калес.

— Село... — беззлобно пробурмотів кіборг і повернувся на пост.

— Ну й нехай село! — крикнув йому вслід Калес. — Зате знаєте, які в мене
помідори смачні?! Разом із кущами з'їсти можна!

Вивчивши інтерфейс, Калес ввів запит: «Катер із червоною трояндою». База
видала нескінченний список. Пошук за зображенням теж провалився. У цьому техно-жаху
будь-які прикмети тонули в мільярдах збігів.

Калес тужливо сів просто на металеві плити причалу, обійнявши коліна.

— І як я тебе тут знайду?.. Не прочісувати ж кожен кілометр у надії
відчути слід! Живеш тисячі
років, а миловидну мордочку знайти не можеш. Ганьба... — бурмотів він собі під
ніс.

Раптом перед ним знову виріс той самий Мехар:

— У вас проблеми, громадянине? Потрібна допомога?

— Ех, та чим ти мені допоможеш? Треба знайти дівчину, яка дуже не хоче,
щоб її знайшли.

— Ви замислили злочин? — миттєво підтягнувся кіборг.

— Послухай, залізний пане, а як узагалі знайти того, хто сховався в
такому мурашнику?

— Приверніть його увагу, — просто відповів Мехар.

— А ти розумний, хлопче! Дарма що напівбляшанка! — вигукнув Калес.

— Це образа! — Лінзи кіборга зловісно спалахнули. — Ви заарештовані!

— Ні, друже мій! Арешт — це надто тихо! — розсміявся Калес.

Схопившись, він відбіг на пару метрів, вихопив рогатку й розрядив
гранату-кульку просто під ноги Мехару!

Глухий вибух стряс причал. Кіборга відкинуло до стіни, навколо здійнялася
паніка.

— Замало!

Калес один за одним всадив ще п'ять зарядів прямо в несучі конструкції.

Причал заволокло димом, крізь який у Калеса тут же вдарили синюваті
промені паралізаторів, відправивши його в миттєве небуття.