Орест

2.1

Вітер ніби гладить мене по спині, повільними рухами, небо помалу наповнюється хмарами, які неминуче попереджають про скорий дощ.
Пришвидчуюся, проїжджаючи повз будинки сусідів, маленьку пекарню із завжди свіжим та запашним хлібом, що приносив батько щовечора після роботи. Вони загинули в автокатастрофі, коли поверталися після вечері з партнерами по бізнесу. Всі кажуть, що то була проста випадковість: батько не впорався із кермуванням, заяць, що несподівано вискочив на дорогу, мати відволікла розмовами, задзвонив телефон. І багато інших версій, в жодну з яких я не вірю. Брат, хоч і змирився вже із втратою, проте здається теж не вірить у те, що це не було сплановано. Але жодних доказів в нас немає, та і справу одразу ж закрили.
Пам'ятаю, як йшов по шкільному коридору, і, ніби, ставав все меншим й меншим від кожного жалісного погляду, здавалося, що до кабінету директора я ввійду зовсім крихітним, розміром із мізинець, і той почне мене шукати, запитувати, чи не втік я бува з уроків. То був жахливий перший день у школі після канікул, то був жахливий третій клас.

Арья Тім

Подобається

#2316 в Молодіжна проза
#1045 в Підліткова проза
#3599 в Детектив/Трилер
#1270 в Детектив

У тексті є: навчання, убивства, таємниці минулого

Відредаговано: 25.11.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись