Розділ 10

Через пару тижнів Аріна поїхала до Чернівців на підписання контракту.

Це був перший її такий великий та самостійний проєкт. Вона так давно про це мріяла. І ось нарешті до здійснення цієї мрії залишилося пару кроків, вірніше пару підписів.

Так, проєкт починали вони з Назаром, але він сам вирішив все залишити в поїхати. Знову … це його вибір. Але можливо, це на краще. Аріна повернулася до свого звичного ритму і ніщо, окрім пару фігурок орігамі, які дівчина так і не наважилася викинути, нагадували їй про Назара.

В Чернівцях все пройшло, як по маслу. І навіть, краще. Після підписання контракту і закриття такого важливого міжнародного проєкту для холдингу, Аріні запропонували викупити частку акцій і увійти до складу ради директорів. Це величезний успіх, на який дівчина навіть не сподівалася. Аріна попросила декілька днів відпустки і подумати над пропозицією. Генеральний, пан Корожко, з радістю на це погодився.

Аріна вирішила залишитися на вікенд у Чернівцях. Бо так і не встигла погуляти по місту.

Ввечері збираючись на прогулянку містом, у Аріни виникли якісь дивні передчуття, що щось має трапитися. Дівчина звикла довіряти своїй інтуїції, але в цей раз списувала все на шалені емоції після вдалого завершення справ.

Вийшовши з готелю дівчина попрямувала в сторону Центральної площі та пішохідної вулиці. Цілий день був сонячним, а на вечір почали збиратися хмари, і  ось-ось міг піти дощ.

Аріна йшла не поспішаючи, милувалася архітектурою міста, його неквапливістю. Раптом почав накрапати дощ. Дівчина вирішила продовжити свою прогулянку, попри погоду. І знову несподіванка: перехожі, яких зустрічала дівчина почали дарувати їй по одному тюльпану, білого кольору в потім жовтого… Аріна зупинилася і почала в натовпі шукати знайоме обличчя. Серце шалено калатало. Раптом, як з під землі, виринув Назар з букетом червоних тюльпанів. Терлецький підійшов до Аріни і вручив їй квіти:

-Аріно, знаю ти просила мене тебе залишити в спокої, забути тебе, стати щасливим. Але справа в тому, що я не можу. Я не можу жити без тебе! Я ідіот, що втік від тебе 5 років тому. Але зараз я не зроблю цю помилку знову. Я поїхав в Штати, щоб закінчити всі свої справи і повернутися в Україну назавжди і щоб ти змогла здійснити свою мрію про свій проєкт. Я пам'ятаю, що ти завжди мріяла поїхати в Чернівці, тому не випадково завершення проєкту відбулося саме в цьому місті. Це все для тебе, кохана. Знаю, що я завинив перед тобою. Дуже завинив, але я дуже сподіваюся, що зможу тобі довести, своє кохання! Я повернувся назавжди. Я відкрив фірму власну, як ми колись хотіли і зроблю все щоб ти знову змогла мені довіряти. Щоб ми знову були разом. Я не можу без тебе, Аріно. Я кохаю тебе! Ти пробачиш мені?

Аріна стояла, як вкопана. Вона не вірила своїм вухам, вона не вірила своїм очам. Емоції вирували в середині. Серце шалено калатало.

-Аріно, не мовчи скажи, хоч слово. - Терлецький дивився на неї очима покинутої собаки, в голос тремтів.

-Назаре, я не знаю, що сказати. Я… це все так неочікувано … я думала, що ти вже ніколи не повернешся.

-Вибач, вибач, вибач… я просто хотів остаточно завершити попередню сторінку свого життя і почати все з початку…

-Ти впевнений?

-Я ніколи і ні в чому не був такий впевнений. Життя без тебе мені не потрібно, я переконався в цьому остаточно. Ти даси мені шанс? Чи будем підкидати монетку?

-Орел чи решка? Вибір очевидний… - Аріна посміхнулася.

Дощ, що посилювався стікав по квітам, а Аріні і Назару було не до того. Вони злилися в поцілунку і здається для них зупинився весь світ.

Дівчина не знала, що чекає їх в майбутньому, але зараз вона відчувала, що так буде правило, вона відчувала, що Назар говорить щиро і вона хоче йому вірити в хоче дати їм ще один шанс, шанс на Щастя!..