Розділ 9

Наступні кілька місяців були для Аріни ще тим випробуванням. Назар дотримав свого слова і вони з Аріною  майже не перетиналися в офісі, окрім спільних нарад щодо проєкту. Чаю і орігамі теж більше не було. Аріна повністю поринула в роботу. Проєкт був майже на фінішній прямій, тому працювати доводилося фактично 24/7. Можливо це і рятувало від дурних романтичних думок.

За пару тижнів до підписання і закриття проєкту Аріна помітила, що Терлецький кудись зник.

Його не було в офісі, кабінет був пустий,  машини теж Аріна не бачила.

Дивно, але Аріна спробувала відганяти від себе будь-які думки про Назара. Як зник, так і з'явиться.

Якось в обід, біля автомату з кавою, Аріна зіштовхнулася зі Златою,  помічницею генерального.

-О, Злато, привіт. Давно не бачилися. З цим проектом немає, коли вгору глянути.

-Привіт, Арішо. Я сама до тебе. Генеральний викликає до себе після обіду.

-Щось сталося? З проектом? - занепокоїлася Аріна.

-Ні, все ок. Але дійсно це щодо проєкту. Вітаю.

-З чим? Проєкт ще не закритий? Чи я чогось не знаю?

-Так, проєкт ще не закритий, але…

-Ну не тягти, Злато!

-Це тобі мав би генеральний сказати, але, по старій дружбі скажу: тепер проєктом повністю керуєш ти!

-А сенсі???? В Терлецький??- від шоку, Аріна ледь не почала заїкатися.

-Терлецький виконав усі зобов'язання, які на нього покладали, передав проєкт повністю тобі і повернувся до Штатів. Він тобі хіба нічого не говорив?

-Терлецький в Штатах?

-Так, декілька днів тому поїхав. Тю, я думала ти знаєш.

-Ні, не знала. Дякую, що сказала. Добре, я знайду до генерального після обіду. Вибач, мушу бігти, купа роботи. Ще поговоримо. - спробувала закінчити розмову Аріна.

-Так, звичайно, подруго. Ще побачимося.

Поки Аріна йшла до свого кабінету, в голові звучала одна фраза “Терлецький повернувся в Штати”.

Він знову це зробив, кинув її одну. Це після того, як говорив, що любить і хоче повернути. Так, Аріна його відшила і попросила дати їй спокій, але ж…

-Марго, ти сьогодні вільна? - зателефонувала Аріна подрузі, коли зайшла до себе в кабінет.

-Так, звичайно. Щось сталося? Що з голосом?

-Все ок. Ввечері поговоримо.

***

-Ну розповідай! Що сталося? Знову Терлецький щось накоїв? - з порога засинала питаннями Марно, коли побачила Аріну.

-Він знову втік у Штати.

-А сенсі?

-Терлецький все кинув, залишив проєкт на мене і знову втік у Штати!

-Так це ж … так це ж круто! Хіба ти не цього хотіла?

-Так… тобто ні … тобто… я не знаю.

-Аріно, що тебе не влаштовує? Проєкт твій, Терлецького немає більше в твоєму житті. Хіба це не те, чого ти прагнула?

-Так, Марго. Але …

-Що “але”? Немає ніяких “але”.

-Чому він так поїхав в нічого не сказав.

-Навіщо? Ти хотіла, щоб він дав тобі спокій, от і маєш. Знаєш, не думала, що скажу таке, але поважаю Терлецького. Молодець!

-Так, хотіла. Але… мабуть ти права. Я заплуталася. Я рада, що проєкт тепер повністю мій, як я колись і хотіла. І Терлецький не плутається під ногами. Просто те, що він знову втік, не попрощався і нічого не пояснив… як дежавю.

-Ну й добре, що поїхав. Досить про нього. Ти краще скажи, коли підписання і закриття проєкту?

-Через пару тижнів, якщо все буде ок. Поїду підписувати в Чернівці. Сьогодні генеральний сказав.

-Оу. Це круто, Аріно! Я тебе вітаю!

-Дякую. Справді, дякую, Марго, тобі за підтримку. Я б одна не справилася. Ти завжди знаєш, як опустити з небес на землю і діяти раціонально.

-Не киснем, Арішо. Все ок. Для цього і потрібні подруги. Давай вип'ємо за твій успіх і Чернівці.

-Давай.