Розділ 6

Після розмови з Назаром, Аріна вирішила попрацювати, щоб відволіктися від зайвих думок. Тим паче, вона прекрасно знала, що після обіду з потенційними інвесторами вона наврядчи повернеться в офіс. Такі обіди тривають, як правило, досить довго. В оскільки роботи було ціла купа, то тут і монетку підкидати не потрібно, вибір очевидний - треба працювати.

З потоку справ її витягнув телефонний дзвінок. Аріна глянула на екран: “Марго”.

Аріна не зовсім була готова зараз говорити з подругою, але знала, що якщо не візьме слухавку доведеться дуже довго ввечері все пояснювати.

-Алло, привіт подруго. - спробувала ввімкнути режим безтурботності Аріна

-Привіт. Як справи? Що там Терлецький не надокучає? - підколола подругу Марго.

От, трясця, Марго ніби відчуває, що Назар засів в голові у Аріни більше, ніж це дозволено. Але, поки говорити про це Аріна не готова, тим паче в телефонному режимі і на роботі. Тому знову доводиться трохи прибріхувати, вірніше недоговорювати всієї правди.

-Тю, подруго, ти мені телефонуєш чи Терлецькому? - вирішила першою атакувати подругу Аріна, щоб Марго не почала далі розпитувати.

-Ого. У когось поганий настрій? - хмкнула Марно у слухавку.

-Ні, все ок. - сухо відповіла Аріна.

-Ага, я чую по голосу. Треба це швидко виправляти. Ти мабуть голодна, вже давно після обіду, ти обідала? Давай зустрінемось?

Аріна глянула на годинник і підскочила. Годинник показував 13.20. До обіду з потенційними інвесторами залишалося хвилин 40, в вона навіть ще не знає куди їхати.

-Вибач Марго, поспішаю. Діловий обід. Ввечері наберу. Бувай. - швидко протараторила Аріна і відключилася.

Дівчина почала швидко переглядати повідомлення, шукаючи адресу, яку їй мав скинути Назар. Не встигла дівчина відкрити повідомлення і вже майже вибігаючи з кабінету, як грім серед ясного неба намалювався Терлецький.

-Поспішаєш? Давай підвезу. - з широчезною посмішкою на обличчі запитав Назар.

Аріна розуміла, що зараз не час вдавати самостійність. Запізнитися на обід до інвесторів не найкраща ідея. Тому доведеться на мить забути про особисті причини і погодитися на пропозицію Терлецького. Та щось підказувало дівчині, що Назар ніби навмисно все спланував. Але зараз не час думати про це. Розберемося пізніше.

-Так, щось я запрацювалася і зовсім втратила відчуття часу. Буду вдячна за допомогою - розгублено відповіла Аріна.

-Буду радий. Машина вже чекає. Поїхали.

Аріна і Назар вийшли з офісу і попрямували до авто чоловіка, яка стояла неподалік входу. Назар галантно відкрив дверцята авто і допоміг Аріні зручно вмоститися. Дівчині була приємна така увага з боку чоловіка, але Аріна намагалася гнати від себе романтичні думки. По дорозі до ресторану, вони майже не розмовляли. В салоні лунала приємна музика, кожен був в своїх думках. Аріна час від часу ловила на собі погляд Назара і ледь вловиму посмішку, але зараз всі її думки були про обід з інвесторами. Коли Назар з Аріною під'їхали до заміського комплексу на годиннику було 13.55.

-Ну що ти готова? - запитав Назар, коли вони вийшли з авто і направилися в ресторан.

-Так. Але коліна трохи тремтять. - несподівано і для себе самої видала те, що думала Аріна.

-Лірка, не переживай. Все ок. Я поруч і я вірю в тебе, вірю в нас.

Назар сказав це так щиро, ще й взяв при цьому  Аріну за руку, що від несподіванки дівчина заклякла на мить.

Впродовж усього обіду в середині Аріни вирував цілий спектр емоцій. Зустріч з інвесторами принесла свої позитивні плоди. Це величезний успіх. Чого брехати, вони з Назаром завжди були класною командою. І сьогодні було, наче дежавю. Протягом зустрічі вони доповнювали один одного, були на одній хвилі. Аріна ловила себе на думці, що як і раніше, захоплено дивиться на Назара, в він в свою чергу так само дивився на дівчину.