Розділ 5

Протягом наступних декількох днів, Аріна мало перетиналися з Назаром. Але щоранку знаходила на своєму столі чай і орігамі білого кольору. Всі поробки Аріна бережно складала в шухляду стола, викинути їх рука не піднімалася.

Поговорити про це вона ні з ким не могла, бо знала, що Марго  її просто вбила б, а заодно і Терлецького.

Аріну радувала і привожила така увага з боку чоловіка. Вона не могла зрозуміти, що хоче сказати цими вчинками Назар. Вибачитися за минуле чи повернути її? Аріна не була готова знову впускати в своє життя Назара. Тільки робота.

В кінці робочого тижня, Аріна, як завжди прийшла в свій кабінет і побачила подарунок від Назара. Та не встигла дівчина закрити двері, як почувся стук і в дверях показався Терлецький. На ньому був темний дорогий костюм і блакитна сорочка, яка так пасувала до його глибоких очей, а обличчі шикарна посмішка. Не чоловік, а мрія. Аріна, навіть, на хвилину замилувалася ним. Картинки з їх побачень і щасливого минулого життя так і роїлися в голові. Та дівчина також пам'ятала і біль, якого завдав їй цей чоловік. Тому вчасно зупинила своє захоплення, опустилася з небес на землю і сухо запитала:

-Доброго ранку, ти щось хотів?

Назар навмисно підловив Аріну біля дверей її кабінету зранку. Чоловікові хотілося бачити реакцію дівчини на його знаки уваги. Тому і чекав, коли Аріна зайде в кабінет і тут же на проситься до неї на розмову, поговорити про проєкт.

-Доброго ранку. Радий тебе бачити. Так, хотів обговорити останні правки по проєкту. Можна? - щиро і невимушено відповів Назар.

Аріна не дуже зраділа цій появі. Чесно кажучи, Аріні дуже сподобався чай, який щоранку Назар залишив їй на столі. Тому і сьогодні хотіла ним насолодитися і налаштуватися на робочий день. А тепер доведеться щось вигадувати. Аріна помітила, що Терлецький поглядає на її стіл і ніби чекає реакції від дівчини. Дівчина зрозуміла цей хід чоловіка і вирішила теж з ним пограти.

-Так, заходь. - мило відповіла Аріна, всідаючись за свій стіл і підставляючи чай в бік.

- Ой, вибач, я перебив тобі вранішні ритуали?

-Ні, всі вранішні ритуали, я роблю вдома. А це так, пусте. - сухо і байдуже відповіла Аріна і глянула на Назара.

Чоловіка трохи перекосило від відповіді Аріни. Певно він не такої чекав. Та спробував не подавати виду, що його це зачепило.

Аріна була задоволена собою.

-Це тобі за Марічку і за той весь біль. - промайнуло в голові у дівчини.

-Так, що там з проектом?- перевела тему Аріна.

-А так. Сьогодні у нас обід з інвесторами, так що нічого не плануй.

-Обід? А чому я раніше про це нічого не знала?

-Я вчора ввечері з ними домовився. Це дуже важливі для нашого проекту інвестори, я за ними довго ганявся.

-Добре. О котрій буде обід і куди під'їхати?

-О 14.00. В одному дуже затишному ресторанчику на виїзді з міста. Можемо поїхати разом. - запропонував Назар.

-Разом? Навіщо? - перелякано перепитала Аріна.

-Лірка, я тебе не з'їм - потролив дівчину Назар, зважаючи на її реакцію.

Аріна зрозуміла, що її реакція була дещо перебільшеною і спробувала виправдати своє питання:

-Я не боюся, просто навіщо нам їхати разом? Я теж на машині.

-Мені не важко, тим паче, я пам'ятаю, що ти не любиш далеко їздити.

-Це було давно. Скинь мені адресу, я розберуся. Якщо це все, то я б хотіла встигнути до обіду ще попрацювати. - сухо відповіла Аріна, натякаючи що Назар засидівся вже.

-Як скажеш. Не буду тобі заважати. До зустрічі.- сумно і навіть з нотою розчарування відповів Назар і попрямував до дверей.

Чоловік явно очікував на зовсім інший результат. Але ще не вечір. Назар твердо вирішив добитися свого і повернути кохану. Тим паче деякі реакції Аріни давали йому привід вірити, що і вона його ще не забула.