12. Пробудження

Пробудження

   Після двох тижнів, проведених у поселенні, Ноа та Леа повернулися до Wayfarer.

   За цей час їм вдалося краще познайомитися із представниками сучасної цивілізації гомо сапієнс. Переважно ці симпатичні люди проводили свій безтурботний і нічим необмежений час у спілкуванні один з одним, а також у тривалих зависаннях в інтерактивній мережі з особливим обручем поки що мало зрозумілої віртуальної реальності, що був у кожного. Було очевидно, що всі вони мали високі інтелектуальні здібності. Вони швидко мислили, демонстрували чудову кмітливість та пам'ять, а також мали широкі знання та ерудицію. Ноа неодноразово звертав увагу на теми їхніх розмов, і, наскільки міг розуміти їхню мову, визначив, що в більшості випадків вони обговорюють якийсь, не зовсім зрозумілий йому досвід перебування у віртуальній мережі. Це було щось пов'язане з їхніми творчими здобутками, знову ж таки, у малозрозумілій для Ноа віртуальній діяльності.

   Ноа та Леа подужали курс "чайників" та стали впевненими користувачами комп'ютерної техніки майбутнього. Якщо бути точніше, на це у них пішло лише кілька днів – не це було найскладнішим. Набагато складніше було осягнути науково-технічну інформацію чужою мовою. Більше половини її змісту так і залишалося поки що важко зрозумілим. І це далеко не лише через мову. Хоч Ноа і володів мовою з горем пополам, Леа опанувала її за два тижні досконало. Проблема полягала в тому, що вони надто відстали у знаннях за ці вісім із половиною тисяч років. Нічого з того, що вони знали у 21 столітті, їм не допомагало. Усі науки потрібно було вивчати з азів. Звичайно, поняття атома, наприклад, або елементарної частинки, як і раніше, існували у фізиці, але їх фізико-математичні моделі настільки змінилися, що провести будь-які паралелі з відомою фізикою було досить складно. Тут слід зазначити, що у всій сучасній математиці явно простежувався вплив суперпозиційної ніі-концепції, що винайшла Леа. Якби Леа вміла відчувати гордість, вона, безсумнівно, насолодилася б сповна цим моментом своєї слави. Проте, незважаючи на складнощі засвоєння, вони змогли з'ясувати деяку важливу інформацію, що цікавила їх від самого початку місії. Це і стало причиною їхнього повернення до Wayfarer – необхідно було детально обговорити її на загальних зборах.

   Аліна та Кузьма теж просунулися у підготовці до експерименту. За час відсутності Ноа і Леа, Аліна, після ретельних тренувань і тестових занурень у затоплені печери, відновила необхідну фізичну форму і знайшла там важливий для себе контейнер хронозв'язку. Проте витягти його самостійно з печер вона не спромоглася. Він був майже повністю занурений у частково скам'янілі осадові відкладення. Кузьма теж був у більш-менш стерпній формі: він міг вже самостійно пересуватися, але поки що в полегшеному темпі та з невеликими фізичними навантаженнями.

   Інформація, що привезли з собою Ноа та Леа, викликала у людської частини екіпажу значне занепокоєння. Традиційно в песимістичному настрої почав Кузьма:

   — Очевидно, що на людській цивілізації можна ставити хрест. І очевидно, що нам тут не світить нічого доброго від тих, хто керує всім цим балом. Ми для них викопні дикуни.

   — Ну, поки що нам ніхто нічого поганого не зробив, — зауважила Аліна.

   — Ми взагалі поки що жодного із них не зустріли. А в мене немає сумнівів, що про нас вже знають від самого прильоту. Дивно, чи не так?

   — Може, ми їх зовсім не цікавимо? — припустив Ноа. — Ти сам сказав, що ми викопні дикуни.

   — Викопних дикунів зазвичай ізолюють від цивілізації.

   — Як на мене, місця на Землі достатньо, щоб десь оселитися і не заважати цій цивілізації. Та навіть, чим ми гірші за місцевих людей? Підозрюю, що ніхто й проти не буде. Ти знайдеш собі нарешті розумну жінку, заживеш з нею довго та щасливо.

   — Зараз не найкращий момент для твого глуму, — надувся Кузьма, поглядаючи на Аліну.

   — Ну чому одразу глум? — Ноа був серйозний. — Після спілкування з місцевими мешканцями щось мені підказує, що ти справді не прогадав з надіями на майбутнє.

   — Я не поділяю твого оптимізму. Я вважаю, що нам потрібно готуватися до гіршого. До речі, що ми знаємо про цих "божих помічників"? Хто вони взагалі такі? Де вони живуть? Навіщо вони людей вирощують у якихось своїх інкубаторах?

   Заговорила Леа:

   — Живуть вони у великих комбінованих космічних спорудах. Більша частина їх розташована між орбітами Землі та Марса. Індустріальна частина зосереджена у поясі астероїдів. Енергетичні станції між орбітами Меркурія та Венери. Вони виробляють особливе паливо, принцип дії якого мною поки що не вивчений. Вся їхня інфраструктура повністю перебралася в космос. Це і зрозуміло, що там набагато зручніше, ніж на планеті. "Божі помічники" – це, швидше за все, гібридні кібернетичні організми різної спеціалізації. І, звісно, не вони є господарями Сонячної системи. Мені досі незрозуміло з якою формою розумного життя та з якою суспільною системою ми маємо тут справу. Вони мають дуже розвинені мережі віртуальної реальності. Можливо, вони є ключем до розуміння тієї форми розуму, що домінує в цю епоху.

   — Можливо, тут криється відповідь на давню загадку про мовчання Всесвіту, що нарешті вирішить парадокс Фермі, — натхненно додав Ноа. — Як бачимо, розум, з яким ми зіткнулися тут, не дуже палко бажає заводити дружбу з нами. Також і технології ніяк не просунулися, щоби наблизити можливість міжзоряних перельотів. Цілком ймовірно, що така еволюція розумного життя є найпоширенішою у Всесвіті.