10. Універсальний алгоритм

Універсальний алгоритм

   Після Швеції Ноа та Леа повернулися до Берклі.

   Леа вирішила не відкладати в довгу скриньку підготовку до космічного круїзу в майбутнє людства, і одразу виїхала до L.A. У неї залишалися незавершені справи зі Space Age, а також вона мала побачитися з Ларрі та розповісти йому про свої плани. Після L.A. вона планувала вирушити до Нового Орлеану і взяти активну участь у завершенні будівництва першого у світі космічного корабля Wayfarer з ядерним реактором на "дивному" паливі. А далі і продовжити безпосередню участь у його випробуванні.

   Повертаючись до Штатів ще на борту авіарейсу, Ноа лише й думав про те, як він знову повернеться у велику науку. Увесь політ він лише те й робив, що захлинаючись поглинав наукові праці Леа, її теорію когерентної статики, квантову математику та різні наукові публікації. Його голова здавалася йому якимось надпродуктивним комп'ютером. Це було настільки незвичайно, що часом у нього виникало дивне відчуття, що він – це не він, ніби його свідомість належала ще комусь. У ці моменти ставало моторошно, і він припиняв читання, рефлексуючи та прислухаючись до свого організму. Переконуючись, що ніяких зайвих голосів всередині його голови немає, та й зовні загалом теж, він продовжував своє інтелектуальне заняття.

   Незважаючи на таку активну роботу свого мозку та наявність під боком самого автора наукових праць, Ноа безумовно був не в змозі за час польоту освоїти весь цей науковий матеріал. Це, швидше, можна було назвати ознайомчим науковим оглядом, щоб отримати уявлення та визначитися з найважливішими для себе галузями та напрямками, ніж належним засвоєнням азів цієї нової науки. Ноа встиг катастрофічно відстати від сучасного наукового життя за час своєї недуги.

   Коли він повернувся до будинку в Берклі, він вже глибоко з головою занурився в теорію когерентної статики та в квантову математику. Цілий місяць він не виходив на вулицю та їв як коли, від чого зблід на обличчі і ще більше схуд. Проте, незважаючи на такі інтенсивні заняття та прокачування мозку, квантова математика давалася йому все ще насилу, а деякі методи взагалі залишалися незбагненними.

   Одного дня він настільки виснажився інтелектуально та морально, що ледве доповз до ліжка і заснув на дві доби. Якби не телефонний дзвінок від Леа, невідомо скільки ще міг би так проспати. А після розмови він раптом зрозумів, що не пам'ятає його. Точніше саму розмову він пам'ятає, але предмет розмови уявляв собі вельми і вельми туманно. Наче розмовляв не він, а хтось інший, якась інша його сутність. Це було зовсім не схоже на провали в пам'яті. Це була якась дивна деперсоналізація. Він раптом з жахом подумав: "Невже так і починається у людей роздвоєння особистості?"

   Щоб позбутися тривожних думок, він почав собі навіювати, що всьому виною його несподіваний пересип, після якого він просто не встиг ще, як слід, отямитися. Саме в цей момент поки він займався власним психоаналізом, у нього в голові раптом цілком ясно виникла очевидна думка, що оскільки біологічні нейронні мережі є природною адаптивною системою, їх конфігурації повинні формуватися з урахуванням ступенів свободи, що визначаються законами ніі-диференціювання. Це ті закони, що призводять до різних симетрій у нашому Світі. Зокрема і до тієї самої симетрії обертання п'ятого порядку, що виявилася одним із фундаментів квантового світу, і що відіграла важливу роль у його дослідженнях.

   Звідси й випливає, що матерія має властивість ефективно еволюціонувати та самоорганізовуватися на фундаментальному фізичному рівні тільки якщо її структура відповідає деякій світовій послідовності ніі-диференціювання. Це як той кубик Рубика, де його елементи були перемішані не методом обертання граней у межах природних ступенів свободи, а механічним розбиранням і потім наступним складанням у якусь свою неприродну конфігурацію. У такому кубику порушуються взаємні симетрії, і він більше не може в принципі бути зібраний у традиційний спосіб, а саме обертанням граней у межах своїх ступенів свободи.

   Загалом, все це очевидні й відомі речі, але чомусь досі Ноа не надавав значення тому, що створюючи різні початково спеціалізовані конфігурації нейронних мереж, ми дуже ризикуємо обмежити їх природну еволюційну пластичність та здатність до широкої адаптації. Чому лише зараз він звернув на це увагу? Можливо тому, що до цього його підштовхнула розроблена Леа теорія, яку він завзято гриз і почав потроху розуміти в математичних термінах. У цій теорії з математичною обґрунтованістю показано глибокий зв'язок між можливою елементарною будовою Універсуму та його похідними закономірностями у проекціях просторово-часових реальностей, які ми маємо можливість спостерігати. Відповідно і стає зрозумілою важливість на фундаментальному рівні тих умов самоорганізації та еволюції матерії, що з природною необхідністю випливають із цієї моделі.

   Людський мозок формує свою нейронну структуру майже з нуля, адаптуючись у процесі свого розвитку до вирішення завдань, що поступово постають перед ним. У світлі теорії стає очевидним, що самоорганізація нейронів підпорядковується тим самим законам, що і самоорганізація квазікристалів, і навіть формування третинної структури білків, і взаємодія молекул та органел у клітині, тощо. У всіх цих прикладах матерія не впадає у довільний хаос із нескінченної кількості варіантів своїх станів. Вона стикається із обмеженням на свавілля формування своїх структур через наявність певних ступенів свободи. Крім того, враховуючи, що ці ступені свободи мають глобальний фундаментальний взаємозв'язок, утворений їх загальним походженням, взаємодія різних видів та станів матерії між собою ніби спрямовується в деякі комплементарні стани, що виявляють себе у вигляді різних симетрій, і як наслідок у глобальній синергетиці властивостей та явищ природи.