8. Симетрія п'ятого порядку

Симетрія п'ятого порядку

   Вперше це сталося майже три тижні тому у його лабораторії. Тоді Ноа вирішив, що настав час зав'язувати з таким нещадним ставленням до свого організму. Напередодні вже кілька місяців поспіль його знову поглинув черговий інтелектуальний запій. Спав по дві-три години на добу, прикладаючи голову до порожнього дивану в кімнаті відпочинку, лише коли вже зовсім не тримався на ногах. Щоправда, на відміну від попередньої традиції він все-таки ще примудрявся систематично навідуватися в спортивний комплекс до Сема, що не давало остаточно запилитися його автомобілю на стоянці. Внаслідок всього цього він просто знепритомнів серед білого дня перед своїми колегами під час обговорення чергового програмного коду. Отямився вже в лікарні, під’єднаний до крапельниці та до контрольно-діагностичного обладнання.

   Аналізи та різна діагностика разом із МРТ не показали нічого істотного, що могло б пояснити, чому Ноа залишався непритомним півтори години. Занижений гемоглобін та нестача глюкози в крові хоч і можуть призводити до непритомності та втрати свідомості, але не в такій стійкій та тривалій формі. Лікар рекомендував Ноа затриматись у лікарні ще на день, щоб провести ретельне обстеження та побути під наглядом для дослідження динаміки його стану. Однак перспектива животіти в похмурих стінах лікарні була явно не для нього. Йому здавалося очевидним, що виною всьому був напередодні такий його спосіб життя, що просто повинен був виснажити організм настільки, щоб призвести до такого цілком передбачуваного результату. Він візьме відпустку на пару тижнів: відпочине, відіспиться, сходить на рибалку з Мартіном та Джертом, і все нормалізується.

   Саме так Ноа і вчинив. Цілих п'ять днів поспіль він всіляко ледарював у своє задоволення. Йому навіть вдалося витягнути Ніколь на дводенну прогулянку озером під вітрилами, що було явним перевиконанням його плану з рибалкою. Це були найкращі дні за останні півроку. Йому навіть здалося, що у їхніх стосунках з'явилися якісні зміни. Давно він не відчував із нею такого природного душевного єднання. Вони багато розмовляли, жартували та сміялися. Легко і невимушено говорили про найрізноманітніші речі, зокрема і про свої стосунки. Ніколь нарешті нікуди не поспішала, що, до речі, можна було сказати і про нього, і, здавалося, їй просто хотілося бути з ним так само, як і йому. Це все те, що почало вже поступово зникати в їхніх відносинах, можливо, під тягарем взаємної патологічної зайнятості, а певною мірою і внаслідок одержимості своєю роботою. Раніше йому доводилося неодноразово перейматися через те, що шалений темп сучасного життя невідворотно віддаляв їх один від одного.

   Проте на шостий день такого відпочинку напад повторився. Це сталося вдома, коли він був один. Він знепритомнів уранці на кухні, коли пив каву, і пролежав на підлозі цілих дві години. Коли прийшов до тями, виявив запаморочення та величезну слабкість у м'язах, що дуже утруднило можливість підвестися на ноги. Коли йому все-таки вдалося це зробити, він дістався до спальні і там полегшено впав у ліжко, віддавшись тривожним роздумам над тим, що сталося.

   Взагалі, цю дивну слабкість у м'язах він вже помічав після першого нападу. Хоча вона була непостійною та не такою відчутною, проте достатньою, щоб він відмовився від відвідування тренажерного комплексу та занять із "залізом" на період своєї запланованої реабілітації. Особливо на "залізі" він зауважив, що просто не в змозі зробити жодного жиму на біцепс більше десяти кілограмів, що було дуже неординарною подією не тільки для нього, а й взагалі для нормального здорового чоловіка. До цього він вже давно тиснув по тридцять шість кіло кожною рукою. Загалом, він був змушений зізнатися собі, що цього факту було вже достатньо, щоб таки прийняти рекомендації лікаря з приводу обстеження, не чекаючи нових ознак погіршення здоров'я або, як зараз, нападів.

   Провалявшись у ліжку близько чотирьох годин, Ноа помітив, що до нього повернулися сили, достатні щоб хоча б самостійно одягнутися та дістатися на таксі до лікарні. Так і зробив. За годину він вже здався лікарям.

   У лікарні за нього взялися ґрунтовно. Його випадок явно зацікавив медиків. На другий день спеціально для цього на допомогу місцевим фахівцям до лікарні приїхали ще один інфекціоніст та онколог із Цюріха та один світила від нейрохірургії мозку з клініки Сесіл. Перші результати для Ноа ввечері виклав худий, як кощій, з темними колами навколо очей інфекціоніст, який лише своїм виглядом навіяв на нього обтяжливі почуття:

   — У вашій крові виявлено незвичайний серотип так званого HTLV вірусу, який вражає T-лімфоцити людини, — почав він у такому тоні, начебто читав лекцію. — Поки що нам нічого невідомо про його епідеміологію, а також немає повної картини патогенезу. Зокрема нам незрозумілий механізм його впливу на центральну нервову систему. Очевидно, що ваш стан спричинений якоюсь патологією мозку, але поки ніяких відхилень не видно ні на МРТ, ні на ПЕТ, ні на інших методах діагностики. Це означає, що принаймні ніякої ракової неоплазії у вас немає. Ми дуже рекомендуємо переїхати до нас до клініки для подальшого дослідження та лікування.

   — Здається, це той вид вірусу, що спричиняє лейкоз? — поцікавився Ноа, відчуваючи, що до горла підкотила грудка.

   — Так. Це Т-лімфотропний вірус людини. Він викликає у людей Т-клітинний лейкоз. Однак серотип, що виявлено у вашій крові, дуже відрізняється від чотирьох типів, що відомі науці. Можливо, для нього буде потрібна окрема класифікація, як свого часу для ВІЛ, який теж приписували до цієї групи вірусів. Нам потрібен час та умови для досліджень, тому і пропонуємо вам перебратися до нашої університетської клініки в Цюріху.