3. Партія в ґо

Партія в ґо

   Перед інспектором Лансом Кампо на екрані монітора відображалася мініатюра титульного аркуша справи Ноа Майєрса. Він її не відкривав, а просто дивився на зображену сіру папку з великим номером №1038465781, нижче дві дати, а ще нижче дрібним курсивом: Ноа Майєрс. Зміст цієї папки він вже знав напам'ять. За півтора тижні нічим новим вона не поповнилася, а інформація, що там містилася, не вимагала багатогодинних аналітичних вправ. У свої сорок вісім років, з яких двадцять чотири він прослужив у ФСР, він виробив педантичність до деталей та чіпку інтуїцію, що майже ніколи його не підводила. І зараз вона йому підказувала, що та сукупність інформації, яка фігурувала у цій справі, рясніла деталями, може й незначними з погляду слідчої важливості, але такими, що не вкладалися природним чином у передбачувану низку подій.

   Розпорядження продовжити цю справу, яку вів інспектор Кенінг до моменту тих трагічних подій, Ланс отримав особисто від заступника директора з внутрішніх розслідувань Леджера Гросса після того, як за дві доби було вбито двох співробітників ФСР. Подія досить непересічна для його контори, і Леджер Гросс зажадав у строгому порядку оперативно і в будь-який час доповідати йому особисто.

   Спочатку інженеру-програмісту Ноа Майєрсу були пред'явлені звинувачення в крадіжці комерційної технології створення графенових транзисторів у компанії STMicroelectronics. Чотири роки тому він консультував цю компанію щодо розробки нової архітектури для недорогих квантових мікропроцесорів, орієнтованих на масовий промисловий ринок. Тоді ж він і скористався підвищеним доступом до внутрішніх баз даних компанії та несанкціоновано скопіював документацію, що мала статус комерційної таємниці. Викрадену інформацію він продав відомій приватній транснаціональній корпорації Space Age. Злочин був розкритий після того, як службі безпеки вдалося затримати в Німеччині кур'єра-покупця та ще одного нелегального продавця, який намагався незаконно продати комерційні технології Enercon GmbH. Кур'єр дав свідчення зокрема і за своїми попередніми угодами, де й спливло ім'я Ноа Майєрса.

   Окрім того, за своїм справжнім місцем роботи в Quantum Technologies Laboratory, яка є дочірнім проектом Європейської організації з ядерних досліджень, він систематично розкрадав первинний програмний код у паралельних груп, своїх колег, які працювали над створенням різних науково-орієнтованих програм. Первинний код продавався анонімним покупцям через інтернет.

   Ще у справі фігурувала його поїздка до США, після якої він пропонував знову ж таки Space Age продати працюючі програмні алгоритми, що належали Laboratory of Electronics and Artificial Intelligence, і які нібито реалізовували роботу універсального штучного інтелекту.

   Ось таким злісним та аморальним типом був представлений у справі цей Ноа Майєрс. Ланс був у ЦЕРНі і був у Quantum Technologies Laboratory, і спілкувався з колишніми та теперішніми колегами, а також з керівництвом Ноа Майєрса. Також він відкрив його повну особисту інформацію та допитав усіх його найближчих друзів. З близьких родичів у нього нікого наразі не залишилося. Батька він не знав, мати виховувала його сама і померла від лейкемії сім років тому. Братів і сестер не було. За тією інформацією, що йому довелося зібрати, ні спосіб життя, ні особистість Ноа Майєрса ніяк не відповідали психологічному портрету цинічного та запеклого шахрая-злодія чужої інтелектуальної власності та комерційних технологій. Причому такого, на якого він раптом перетворився за останні чотири роки. Майєрс був талановитим вченим та фахівцем, який був визнаний у науковій спільноті як розробник першої квантової адаптивної ІЧМ-матриці. Його дослідницька група з розробки квантових алгоритмів програмування, на думку фахівців, була серед відомих на теперішній час найпередовіша у світі. Навіщо йому займатися всім тим брудом, маючи талант та повагу, і будучи добре забезпеченим матеріально? Але, звісно, ці питання стосувалися лише інтуїції інспектора, і психологічний портрет не міг замінити факти та докази у справі.

   А далі у справі було таке. Після арешту Ноа Майєрса інспекторами Кенінгом та Гранді його відвезли до конспіративного будинку ФСР у Гштайг-Гштаді, який зазвичай використовувався для захисту свідків та конспіративних зустрічей. Мотивувалося тим, щоб уникнути контакту з його спільниками, які, як підозрювалося, мали канали у ФСР. У Гштайг-Гштаді, як не дивно, звичайному інженерові вдалося знезброїти досвідченого Гранді і надіти на нього наручники, зламати потужні металеві ґрати, роздобути десь мотузку та спуститися через вікно на вулицю. Там застрелити збройного Гранді, якому вдалося звільнитися, з його ж службового 226-го, і ще на додачу двох досвідчених оперативників з іншої непізнаної дев'ятиміліметрової зброї. Потім він примудрився втекти від переслідування через ліс та гірську місцевість від добре організованої пошукової групи із досвідченими кінологами. Розумніше тут було б припустити, що Ноа Майєрсу допомогли з втечею саме ці гіпотетичні спільники, але чомусь у справі про це нічого не згадується. Ланс добре знав інспектора Кенінга як досвідченого та скрупульозного оперативника, і було дивно, що слідство у Гштайг-Гштаді було проведено так недбало.

   Потім після погрому в будинку Кенінга та вбивства його та його дружини, справу було передано Лансу Кампо, і подальше слідство вже проводив він. Без сумніву, Ноа Майєрс був того вечора у будинку Кенінга. Про це говорили його відбитки на віконній рамі у їдальні, на другому поверсі на дверях дитячої кімнати та у ванній. Ще його відбитки знайшли на стільниковому телефоні, що прогорів, і який він кинув у їдальні на підлогу. Більшість електронної техніки у будинку була виведена з ладу схожим чином, як і стільниковий з відбитками Майєрса. Швидше за все, електронна техніка потрапила під вплив якогось потужного електромагнітного випромінювання, можливо, спеціального генератора.