8. Ар Брют

Ар Брют.

26 липня. Лозанна.

Нездатність бачити чудеса пробуджує бажання їх вигадати. Нездатність мислити породжує віру у міфи. Здатність захоплюватися чудесами перетворюється на ув'язнення в обмеженому світі власного догматизму.

©Екл Вахід

   У музей Ар-Брют Леа та Ноа прийшли раніше за призначений час. Востаннє Ноа був тут років десять тому, і в нього знову виникло бажання подивитись тепер вже оновлену колекцію та показати Леа експонати, що справили на нього тоді найбільше враження.

   Занадто ходити музеєм у них не вийшло. Дуже швидко вони зустрілися з Еріком:

   — Ви-таки справді прийшли! — його вигляд висловлював щиру радість від зустрічі. — А я вас вже виглядав, незважаючи на час. Ідемо у виставковий зал, і я познайомлю вас із дуже цікавими людьми, які мають відношення до моєї теми.

   Супроводжуючи їх до виставкової зали, він продовжив:

   — Виявляється, доля мене звела особисто з винахідником квантової адаптивної ІЧМ-матриці. — Ерік задоволено закивав головою, — так, так, так, після нашого знайомства я не втримався, щоб не погуглити про тебе в інтернеті.

   — Нічого особливого, щоб так звертати на це увагу, — Ноа справді не дуже любив, коли його знайомі приділяли цій події трирічної давності надмірну увагу. Він не вважав цей винахід якимось особливим досягненням у своєму житті. Адже він, як фахівець, знав цьому ціну: подумаєш, трохи вдосконалив принцип імпульсно-часового мультиплексування і застосував його до сітки елементарних комірок матриці. Саме тому Ноа завжди відчував незручність, коли його намагалися піднести на незаслужений п'єдестал, особливо люди, які через свою нефаховість не розуміли рядової дріб'язковості цієї події для мікроелектроніки.

   — Моя виставка відкрилася ще дві години тому, але я навмисне запросив вас на пізніший час. Хотів бути вільнішим, щоб мати можливість приділити вам більше уваги.

   — Це зайве, ми й самі в змозі подбати про себе.

   — Справа не лише у вас. Можливо, більше це потрібно було мені.

   У виставковому залі Ерік ввів Ноа та Леа у курс справи:

   — З цього боку картини Ар-Брют, котрі я привіз із собою до музею, а тут невеличка колекція моїх авторських робіт.

   До них підійшла Аніка:

   — Дуже приємно, що ви прийшли. Ерік часто згадував про вас.

   У невеликому залі було чимало людей порівняно для такого приміщення: напевно десь біля двох десятків. Більшість відвідувачів трималися разом у невеличких компаніях по двоє-троє людей. Вони походжали перед картинами і зрідка обмінювалися між собою коментарями. У центрі приміщення стояла компанія із семи чоловік і щось активно обговорювала. Помітивши Ноа та Леа, звідти одразу відійшов немолодий, але у добрій формі підтягнутий чоловік. Він підійшов до них і заговорив англійською:

   — Еріку, ризикну припустити, що це твій знайомий фізик-інженер, фахівець із квантової механіки, про якого ти розповідав? — він з цікавістю поглянув на Ноа.

   — Так, ви вгадали. — Ерік звернувся до Ноа та Леа, — маю честь представити: доктор теології Джерт Тепліц. Автор кількох підручників з філософії для теологічних факультетів, автор багатьох відомих монографій та…

   — Еріку, не треба мене так розписувати, — перебив його Джерт Тепліц, і потім звернувся до Ноа, — волію, щоб до мене зверталися просто: Джерт.

   Він привітно посміхнувся і з натхненням продовжив:

   — Ерік розповідав, що ви досить прохолодно поставилися до цих маргінальних квантових теорій про свідомість. Завжди особливо цікаво поговорити з фахівцем на цю тему.

   — Я лише дотримувався наукового погляду. Така вже професійна звичка, — знизав Ноа плечима. — Особисто я не відношу себе до послідовників будь-яких поглядів щодо цього.

   — Загалом кажучи, я теж не дуже захоплююся цими новомодними теоріями та ідеями. Залишаю це здебільшого молодим психологам, таким як Ерік, які шукають фізичний фундамент для духовних феноменів. Що ж до моєї професійної звички, то її більше цікавить духовно-філософський аспект, вічні істини, ніж сама фізика. Проте, Ноа, мені важко уявити, що у вас немає власних поглядів на природу свідомості. Невже ви ніколи не замислювалися про душу, про життя та смерть, про Бога? Я ще не бачив інтелектуально та духовно зрілих людей, які не мали б поглядів на ці споконвічні питання. Це становить світогляд будь-якої людини.

   — Тоді моїм світоглядом можна назвати наукове ставлення до цих питань.

   — Наука не дає жодних відповідей щодо цього.

   — Так, саме на ці запитання вона не має відповідей, — погодився Ноа. — Зате вона має відповіді на багато інших питань, що стосуються будови нашого Всесвіту, його еволюції та нашого існування в ньому. І цих знань цілком достатньо для формування повноцінного світогляду.

   — Ви вірите в Бога? — поцікавився Джерт.

   — Важко вірити в те, що не розумієш. Я вірю в людські можливості, і вірю, що людина здатна досягти тих вищих цілей, яких завжди прагнула, хоча це і буде для неї досить нелегко.