3. Генезис

Генезис.

Три роки тому.

L.E.A.I. Вашингтон, Округ Колумбія, США.

Якби чудеса існували, вони б перестали бути дивом.

©Анатоль Франс

   Професор Хаширо Сакурохава зібрав усіх провідних інженерів проекту разом з ексклюзивно запрошеним представником United Microelectronics Вей Чжуном на термінову оперативку:

   — Гадаю, всі вже знайомі з цим? — він виклав на стіл останній номер Science і уважно оглянув присутніх. На обкладинці був зображений збільшений фрагмент кристала чіпа, а в центрі великими літерами напис: "Адаптивні квантові напівпровідникові ІЧМ-матриці. Н. Майєрс".

   — Професоре, чи не пропонуєте ви принципово змінити стратегію підходу? — з тривогою в голосі обізвався Барні Дженкінс, провідний інженер з квантової електроніки та заступник керівника лабораторії.

   — Саме це я й пропоную. Ми не можемо досягти більшого на архітектурі фон Неймана, навіть незважаючи на помітні успіхи в емуляції нейромереж.

   Присутні вже вкотре не приховували свого несхвалення. Професор Сакурохава, як керівник проекту L.E.A.I., мав звичку періодично знімати якусь відпрацьовану роками технологію або концепцію з подальших розробок, змушуючи створювати принципово нову альтернативу практично з нуля. Це неабияк напружувало: до безсонних ночей з відсутністю в когось особистого життя, а в когось сімейного. Багато хто не витримував, і професор знаходив молодших, талановитіших та енергійніших натомість.

   — Ви хочете використати ІЧМ-матрицю для створення нейроморфного процесора? — здогадався Дженкінс.

   — Саме про це я й кажу, — з ентузіазмом відповів Хаширо Сакурохава.

   — Але, професоре, — продовжив Дженкінс, — про це вже списано чимало робіт із моделювання штучного інтелекту. Як відомо, алгоритмічно у нейропроцесорах немає принципових переваг. Крім того, актуальна для нас гібридна структура ШІ, зокрема нейронні мережі, має гарну перспективу для ефективної емуляції на квантових процесорах. Для початку розумніше розробити діючи алгоритми для універсального штучного інтелекту, а потім вже думати, яке апаратне забезпечення краще для цього задіяти.

   — Я кажу не просто про нейроморфний процесор, — додав з виразною інтонацією професор. — Ми маємо можливість створити просто гігантський нейроморфний процесор, що нативно реалізує імпульсні нейронні мережі з можливістю виконувати квантові обчислення. Крім того, цей процесор буде здатний гнучко перебудовувати на льоту свою архітектуру під будь-яку специфічну сферу завдань.

   — Я не сумніваюся, що це може стати революційним кроком у створенні мікропроцесорів, але яка від цього користь нашому проекту? Поки що не існує якоїсь тямущої теорії щодо побудови імпульсних штучних нейронних мереж. Все, що було створено до нас, не продемонструвало практичних переваг перед нейромережами другого покоління. У нас немає жодних систематизованих знань для цього. У нас немає жодних теоретичних перспектив та гарантій, що це здатне хоч якось допомогти нашому проекту.

   Професор незгодно похитав головою:

   — Якби всі дослідження в науці проводилися лише після оголошення якихось особливих гарантій, ми зараз недалеко б пішли у своїх знаннях і технологіях від наших стародавніх предків. Немає теорії, кажете? Ось ми й займемося її побудовою. Якщо не досягнемо якісного результату і не подолаємо проблему семантичного вибуху, то, принаймні, матимемо мікропроцесор, здатний просунути нас у швидкості обчислень і замінити нашу 12-кіловатну серверну стійку зі своїми п'ятдесяти шістьма мікропроцесорами. Це дозволить нашому Малюкові стати повністю мобільним, позбавитися постійного бездротового зв'язку з сервером і розширити простір пошуку у своїй семантичній пам'яті.

   — Це знову спроба вирішити якісну проблему за допомогою простого нарощування обчислювальної потужності. Ви особисто завжди критикували це.

   — У вас є інші пропозиції? Я нікому не забороняю показати шлях якісного, а не кількісного розвитку.

   — Але ви ще пропонуєте лише заради кількісного кроку кинути всі багаторічні напрацювання з колишньої архітектури ШІ. Кількісно ми можемо розвивати і нашу відпрацьовану архітектуру за рахунок проектування квантових мікропроцесорів з регістрами більшої розрядності, а також за рахунок вдосконалення та нарощування продуктивності звичайних тензорних мікропроцесорів. Мобільність Малюка не є нині принципово важливим завданням.

   — Це не стільки заради кількісного результату, як заради шансу дослідити принципово інший підхід.

   — Цей сумнівний шанс перекреслює багато років нашої продуктивної роботи, що дозволила нам створити Малюка.

   — Наш Малюк вже другий рік як зупинився у розвитку.

   У діалог втрутився Фрейзер Мур, професор та незмінний математик проекту L.E.A.I.:

   — І все-таки, професоре, — звернувся він до Хаширо, — чому ви не бажаєте розглядати версію, що для подолання проблеми семантичного вибуху, можливо, штучний інтелект має володіти свідомістю?