Макс

31 грудня

一  Тату, я три дні живу в тому твоєму гадюшнику, може хоч сьогодні ваша високість змилується наді мною? Ну ж не в новорічну ніч мені там ще ночувати! 

Я безсоромно брешу, бо я не ночував в гуртожитку жодної ночі. Лише забіг туди забрати речі й пішов до Женька, з яким домовився про тимчасовий нічліг, поки в головного не випрошу індульгенцію.

一 Якби ти,  синку,  жив в тому, як ти висловився “гадюшнику”,  Ірина Степанівна мені б про це сказала. А так, ти провів ці дні десь в іншому місці. А тому про повернення додому й мови бути не може. 

一 Ну то я й не залишусь тут. Такими методами ти послуху від мене не отримаєш. 

Я чую як батько тихо сміється мені у слухавку, і ще більше розпалююсь. Та він точно знущається з мене. 

一 Отримаю. Я пообіцяв всім твоїм дружками закрити практику цього року,  якщо вони тебе у себе не приймуть. Як гадаєш вони вибрали тебе чи халяву?

Що за нісенітниці він говорить? У своїх хлопцях я більш ніж впевнений. Вони були зі мною у важкі часи, і зараз теж. Я викидаю одноразовий стаканчик, так і не допивши смачну каву і тихо лаюсь собі під носа. 

Батько слухавку ставить раніше, ніж я встигаю його запевнити у вірності моїх друзів. І від цієї його поведінки мене аж підкидає. Жені я телефоную в ту ж мить, кажу, що скоро приїду, щоб готувався, але у відповідь я чую не те, що очікував:

一 Слухай, старий,  тут таке діло,  一 бляха, і ж мнеться,  чую по голосу, що щось не так. 一 У мене виник форс-мажор, родичі приїжджають святкувати Новий рік, тому тобі буде некомфортно у мене залишитися, чи мені… Ну, короче, нам тут тіснувато буде.

一 Нічого, потіснимось якось. Мені батька ще трохи дотиснути залишилось, 一 удаю, що не розумію цього прозорого натяку, продовжуючи стояти на своєму. 

 Я просто не можу повірити. Це ж мій друг. Ми ж разом через таку дупу пройшли, що він зараз робить? 

一 Макс, я б з радістю, але правда цього разу ніяк. 

Я задираю голову догори, вдивляючись у пасмурне небо. От блін, у цієї погоди настрій такий же дурнуватий, як і  мене. 

一 Ну і падла ти, Мороз, хоч би нормальне щось придумав. Або брехати навчився.

Кидаю слухавку, не дочекавшись виправдань друга. То що це виходить, першим батя обробив мозок Жені? Він точно знав, що до нього я звернусь точно. І все б чудово, якби я не почав обдзвонювати інших моїх товаришів. І всі як один вигадували різні причини, щоб не запросити мене до себе. 

Трясця, ніби я заразний якийсь. 

Ну, татусику, браво, так кинути свого сина ще в жодного батька не вдавалось. 

一 Обережніше, 一 чую позаду себе тоненький голос. 一 Дивись куди йдеш, я через тебе половину кави вилила на землю. Блін, я ж так її хотіла. 

一 Я ж не бачив, що ти ззаду мене крутишся. Сама  куди дивилась? 

Дівчина не тушується від мого тону, а тільки розпалюється. В її очах загорається якась іскорка. Прекрасно, ще я з дівицями посеред вулиці не сварився. 

一 На тебе дивилась, ти ж тут крутишся, як дзига, руками розмахуєш. Мені як по твоєму пройти?

一 Ногами, 一 вигукую я. 一 Нормальні люди ходять ногами. Все сказала чи ще є щось додати?

一 Є! 一 дівчина задирає догори підборіддя, показуючи свою норовливість. 一 Я замовляю каву, а ти мені її оплачуєш.

一 А щоки не тріснуть? 

一 Не тріснусть, 一 шипить вона й тягне мене до невеликого кіоску.

Настрій гівно,  так ще й якась мала мене на каву розводить. Не день, а казка. Каву я їй все ж беру, сам не знаю чому. Може того, що мордочка  у неї симпатична. А може… А хто його знає, чого ще може. Беру і все. 

Дівчина з задоволеною посмішкою відходить, кидаючи мені через плече, щоб дивився перш ніж розмахувати руками, а я в цей час спостерігаю, як вона повертає до гуртожитку, та заходить всередину. 

А може у мене є можливість зустріти цей Новий рік цікаво раз вже мене всі кинули?