Юлія

29 грудня

一  Юлько,  може тобі салатиків якихось дома наробити, й в лоточках передати? Ну що ти там їсти будеш? На тій вашій кухні на свято не приготуєш нормально! 一  мама вже десяту хвилину вмовляє мене на те, щоб я погодилась бодай щось взяти з дому. 

一  Мамо, 一 відповідаю, притиснувши телефон до вуха й одночасно відкриваючи дверцята шафи. 一 Я ж сказала, що буду з друзями, ми тут разом все нормально приготуємо. Тобі не варто хвилюватись. Ти краще валізи збирай. Тітці Ліді не забудь подарунки покласти.

一 Ну не знаю, в мене якось серце не на місці через те, що ми з батьком отак їдемо до тітки за кордон на новий рік, а ти тут залишаєшся. Може ти все-таки з нами махнеш?

一  Мам, ну ми ж вами вже все обговорили. Ви — до тітки, а я тут святкую з друзями і Богданом. 

Насправді ні з якими друзями я не буду. Всі вже давно побудували свої плани на проведення новорічної ночі:   хтось їде в село до батьків, хтось до хлопця з його друзями, а хтось — я, яка залишиться в новорічну ніч в гуртожитку. Після того як Богдан вирішив зі мною розійтись, я не знаю як взагалі може ця атмосфера бути святковою. Щоправда, батькам цього знати не варто, їм Бодя подобається і якщо я скажу, що ми розійшлись, то вони мене жалітимуть. А вони й так цю поїздку тричі скасовували, і щоразу через мене. Нехай краще цього року нормально відпочинуть.

一 Ну якщо ти так кажеш, тоді нехай так і буде, 一 нарешті здається мама. 一 Аде ж ви дивіться так,  що все було по-розумному…

一 Ма-а-а-м, 一 стогну їй в слухавку, розуміючи на що вона натякає.

 一 Ну добре-добре, 一 сміється вона з моєї реакції. 一  Ти в мене дівчинка розумна і доросла, я тобі довіряю. Але те, що ти розумна не означає, що навколо дурнів не вистачає. Просто будь обережною.

一 Окей, 一 кажу я й ставлю слухавку.

Фух, нарешті. Брехати їй мені не подобається, але що робити,  коли вона в мене така вперта, що й не слухає мої слова. Добре, хоч батько став на мій бік, й вмовив маму, що я вже б й сама хотіла святкувати, бо ж не все нам втрьох лише новий рік зустрічати.

Я залишаюся сидіти на ліжку, слухаючи, як тихо за вікном падає сніг. Коридори гуртожитку пусті, і ця тиша трохи давить, але є й щось приємне в цьому спокої. Я вже купила собі гірлянду і тепер залишається лише вмовити себе її повісити.  А такими темпами, я готова буду робити все, що завгодно, аби тільки не чути власні думки.

Серце трохи стискається, бо насправді хотілося б, щоб хтось розділив цю ніч. Але я глибоко вдихаю і кажу собі:

一 Добре, Юлько, буде твій новий рік. І нехай він буде таким, як ти його створиш.

Прибирання в кімнаті займає не так багато часу. Саморобна ялинка, на яку погодились мої сусідки прикрашає наш письмовий стіл, а куплений подарунок чекає, щоб його запакували в подарунковий папір та поклали під ялинку. 

一  Ну не так вже тут й погано, 一  бурмочу собі під носа, наспівуючи одну популярну пісню, яка вже третій день не виходить в мене з голови. 

Та недовго музика грала, як, власне, недовго і  я насолоджувалась тишею в нашому крилі, бо глухий звук дверей, які вдаряються об стіну я чую добре. Від цього звуку відразу сіпаюсь, але тут же розумію, що це стукнули не мої двері.

Визирнувши з кімнати я не побачила нічого дивного, все як завжди. Може не на нашому поверсі? Хтозна, може ще хтось залишився. Не одна ж я тут кукую.

Міцно зачинивши двері, я підпираю їх ще стільцем. Зараз так багато вечірок, що ніколи не знаєш чи зайде у кімнату неадекватне тіло, чи ні. Тому варто бути готовою до всього.