Опівночі разом

Розділ ІІ

Вівторок 

-доброго ранку 

-... 

Так як я уже говорила,що мене для них не має  у відповідь завжди чую мовчання.Ми звичайно деколи розмовляєм,але найчастіше це:

-Прийшла?

-Годин скільки?

-Йди їсти 

Так і живу.Хочу сказати,що я краще б жила у школі,але не вдома.У школі весело та є з ким поговорити.

                    На годиннику 7:40 

-Скільки годин? 7:40? Я ж навіть не поснідала.

Я як часто буває запізнююсь,але сьогодні мені не так повезло як учора.Так я зпізнилась.Лише на 5 хвилин і що ви думаєте?так у мене 2 дня підряд алгебра стоїть першим урок.Як можна було здогадатись вона знову верещала на всю школу,але мене це не хвилює як той факт,що Поліна захворіла і я маю сама виживати у цій школі.Дізналась я це від однокласників.Я як часто буває не поснідала і йшла у буфет.

 -Стояти 

Чую я ззаду себе не доходячи до буфету 

-Стояти я сказала 

Отже це дівчина.Добре... Я повернулась і бачу Фіфі яка вчиться в 10 класі.

-Щоб ти до Максима навіть одним оком не дивилась,щоб навіть не думала про нього.

Почула?

я одразу не зрозуміла про кого йде мова,але потім згадала вчорашню ситуацію....Я її не розуміла так як він мені огидний так як і вона з цієї секунди.

-Вибач,але я не претендую на твого Тропа,чи Торпа не пам'ятаю,і навіть якщо б так і було я б тебе всеодно не послухала.

-Дуже смілива?

Ну да,а шо...

-Думай,що хочеш і не лізь більше до мене 

-....

Вона промовчала й пішла.А я пішла по чайок і пиріжок з маком.

                                Після буфету 

Я йду на 2 урок Історії України це напевно єдиний урок який мені подобається.Вирішую зайти до вбиральні забрати свою кофтинку,яку я учора забула забрати.Коли я лише переступила поріг за мною зайшли та сама Фіфі та її подружки.

-Раз ти мене не послухала тоді ти заслужила те що зараз з тобою зроблять .

-У якому сенсі, що вам потрібно?

-Дівчата,лецгоу 

Та Фіфі пішла,а її двоє подружок підішли до мене та дали ляпас,цей удар був таким сильним,що я аж відлетіла.

-Надіюсь ти нас зрозуміла,бо буде гірше,це лише початок

Я не розуміючи нічого, почала плакати,адже удар був дуже сильний,але боліла не лише щака,а й душа... Чому? А тому що я нічого не роблячи,усім заважаю і усі мене ненавидять.Я чую як відкриваються двері..

-усе добре?

Щооо це був Максим,але..

-що ти тут робиш?це жіноча вбиральня!

-зараз тобі потрібно до мед пункту,і без питань

-що вибач? Як ти дізнався? І чому я маю йти до мед пункту?

У мене було більше питань аніж відповідів

-ти зараз же закриваєш рота і йдеш зімною

Незнаю чому,але я його послухала і пішла до медсестри

Тут мені дали якусь таблетку і приклали лід,адже й досі дуже боліло

Ми вийшли,і тепер я хочу усе вияснити!

-стій!

-...

-Стій! Кому кажу

Макс зупинився і подивився дуже дивним поглядом..

І від нього я замовкла

Максим пішов нічого не розповівши...

Я прийшла додому,і поки не заснула думала,що і до чого,але я всеодно не розуміла нічого!

Після того як він мене відвів до медсестри ми у школі не пересікалися...

 

 

 

                      




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше