Вівторок
-доброго ранку
-...
Так як я уже говорила,що мене для них не має у відповідь завжди чую мовчання.Ми звичайно деколи розмовляєм,але найчастіше це:
-Прийшла?
-Годин скільки?
-Йди їсти
Так і живу.Хочу сказати,що я краще б жила у школі,але не вдома.У школі весело та є з ким поговорити.
На годиннику 7:40
-Скільки годин? 7:40? Я ж навіть не поснідала.
Я як часто буває запізнююсь,але сьогодні мені не так повезло як учора.Так я зпізнилась.Лише на 5 хвилин і що ви думаєте?так у мене 2 дня підряд алгебра стоїть першим урок.Як можна було здогадатись вона знову верещала на всю школу,але мене це не хвилює як той факт,що Поліна захворіла і я маю сама виживати у цій школі.Дізналась я це від однокласників.Я як часто буває не поснідала і йшла у буфет.
-Стояти
Чую я ззаду себе не доходячи до буфету
-Стояти я сказала
Отже це дівчина.Добре... Я повернулась і бачу Фіфі яка вчиться в 10 класі.
-Щоб ти до Максима навіть одним оком не дивилась,щоб навіть не думала про нього.
Почула?
я одразу не зрозуміла про кого йде мова,але потім згадала вчорашню ситуацію....Я її не розуміла так як він мені огидний так як і вона з цієї секунди.
-Вибач,але я не претендую на твого Тропа,чи Торпа не пам'ятаю,і навіть якщо б так і було я б тебе всеодно не послухала.
-Дуже смілива?
Ну да,а шо...
-Думай,що хочеш і не лізь більше до мене
-....
Вона промовчала й пішла.А я пішла по чайок і пиріжок з маком.
Після буфету
Я йду на 2 урок Історії України це напевно єдиний урок який мені подобається.Вирішую зайти до вбиральні забрати свою кофтинку,яку я учора забула забрати.Коли я лише переступила поріг за мною зайшли та сама Фіфі та її подружки.
-Раз ти мене не послухала тоді ти заслужила те що зараз з тобою зроблять .
-У якому сенсі, що вам потрібно?
-Дівчата,лецгоу
Та Фіфі пішла,а її двоє подружок підішли до мене та дали ляпас,цей удар був таким сильним,що я аж відлетіла.
-Надіюсь ти нас зрозуміла,бо буде гірше,це лише початок
Я не розуміючи нічого, почала плакати,адже удар був дуже сильний,але боліла не лише щака,а й душа... Чому? А тому що я нічого не роблячи,усім заважаю і усі мене ненавидять.Я чую як відкриваються двері..
-усе добре?
Щооо це був Максим,але..
-що ти тут робиш?це жіноча вбиральня!
-зараз тобі потрібно до мед пункту,і без питань
-що вибач? Як ти дізнався? І чому я маю йти до мед пункту?
У мене було більше питань аніж відповідів
-ти зараз же закриваєш рота і йдеш зімною
Незнаю чому,але я його послухала і пішла до медсестри
Тут мені дали якусь таблетку і приклали лід,адже й досі дуже боліло
Ми вийшли,і тепер я хочу усе вияснити!
-стій!
-...
-Стій! Кому кажу
Макс зупинився і подивився дуже дивним поглядом..
І від нього я замовкла
Максим пішов нічого не розповівши...
Я прийшла додому,і поки не заснула думала,що і до чого,але я всеодно не розуміла нічого!
Після того як він мене відвів до медсестри ми у школі не пересікалися...
#2362 в Молодіжна проза
#1073 в Підліткова проза
#14284 в Любовні романи
#5249 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 17.10.2023