Частина 8

Вже через хвилину рипнули вхідні двері, вони залишилися самі у великому двоповерховому будинку. Михайло ще до чогось ніби прислухався і повернувся до сестри та її однокласників.             

- Так що сталося?                                                                                

- Розумієш, Мишку… Хтось дуже сильно тебе недолюблює… Я б сказала, що ненавидить… – почала Дарина. Її розповідь підтримали Антон та Марічка.                                                               

- Так… А о це вже цікаво… Дарино, ти сказала, що тобі теж прийшов лист? – сестра юнака просто кивнула та простягла йому свій телефон з відкритою електронною поштою та вхідним листом.     

- Мггх, гмх, угугу… – читав про себе листа Михайло. – Дарино, принеси, будь ласка, мій телефон…

Дівчина враз підхопилася та побігла нагору шукати у безладі телефон.                                   

- А що робити нам? – запитав Антон. – У мене на носі чемпіонат по кіберспорту…                         

- Знаю… Але поки-що нічого… Марино, у тебе телефон з вірусом із собою? Так? Чудово… Можеш залишити на кілька днів? Я подивлюся, що можна зробити аби виправити ситуацію…              

За хвилину повернулася Дарина з телефоном Михайла у руках.                                      

- Пора тобі уже прибрати у кімнаті! Я ледве знайшла ґаджет серед купи сміття!                                   

- Це не сміття, а мої робочі папери та книги з програмування і взагалі, мені зручно. У моїй кімнаті «робочий хаос», а не купи сміття. Головне, що я можу знайти все, що потрібно, а вам з мамою не обов’язково заходити у кімнату!                                             

- Гаразд, гаразд… Не кип’ятись… – примирливо сказала Дарина. – Я думаю Марину та Антона можна відпустити, доки ти не виправиш проблему. Так?                                                         

- Так, звичайно… – якось відсторонено відповів їй Мишко.                                      

- Ну тоді, дякую… Ми підемо… Якщо будуть новини, у Дарини є наші номери телефонів. Бувайте! – сказала Марина.                                                                            

- Бувайте! – підтримав однокласницю Антон.             

Коли за однокласниками Дарини зачинилися двері, юнак запитав у сестри:

- Яке покарання чекає на авторів листа?

- Довічне ув’язнення, якщо доведеться пряма причетність до злочину, – ні на мить не розгубилася Дарина.

- Ну от, одразу видно хто хоче стати юристом, – до Михайла повернулося почуття гумору після пережитого шоку. – Так-с… Вірус я спробую видалити, а ти напиши, будь ласка, від мого імені позов на Олексія Теренка.

- О, а ти уже знаєш хто тебе так недолюблює?

- Так… «Почерк» написання програм-шпигунів знайомий…

- Добре, я тоді піду оформлювати заявку, а ти працюй…

Михайло Лісовський просидів над активуванням антивірусу та деактивуванням трояна дуже довго. Це приблизно було шістдесят хвилин. Для юнака це досить довго для такої простої задачі…