Частина 6

***
 

Марина сиділа в кімнаті та читала електронну книгу… Цікава історія настільки захопила дівчину, що та й незчулася як годинник пробив північ. Похнюпивши голову та знемагаючи від цікавості: як складеться доля головних героїв, Марі лягла в ліжко і приготувалася поринути у сни…                                            

Несподівано пролунав дзвінок вхідного повідомлення. Їй як і письменнику, як і вчителю, як і лікарю, і будь-кому на планеті прийшов лист з таким самим конкурсом та такими ж умовами…                      

Знову замкнуте коло: нудьга, лист, умови, конкурс, небезпечний подарунок, жах, повідомлення, нудьга…                                                                                                    

***
 

Ранок у Дарини вийшов зовсім з ряду фантастики… . А почався він… Ні, не з горнятка кави чи чаю, не з сердитого голосу мами чи веселого брата і навіть не з набридливого будильника… Однокласники, при чому усі, почали їй надзвонювати. Дівчина з кожним дзвінком все більше дивувалася: якби ж дзвонили тільки хороші друзі, але ж ні… Колишні незнайомці, ті з ким не спілкувалася, або ті, хто сам вирішив розірвати будь-які зв’язки з майбутнім юристом, невідомо звідки взяли її номер телефону і набирають її…                                                                          

Зовсім у шоковому стані, Дарина вибігла у коридор і почала стукати у кімнату Михайла. Не дочекавшись дозволу увійти… Знаючи, що це не гарно, дівчина все ж зайшла в кімнату і побачила смішну, але милу картину.                                                              

У кімнаті так званий «робочий безлад», особливо на столі: папери лежать стопками, олівці та кулькові ручки лежать далеко від канцелярського стаканчика… На стільці лежить вежа з книг, а зверху – новенький смартфон, який програміст купив на свій не маленький гонорар. На спинці крісла висить одяг, на підлозі теж багато речей, у тому числі й покривало, скинуте хлопцем уві сні… Окуляри Лісовський поклав на тумбу, на якій окрім футляра, також знаходилося горнятко з водою. Цю скляну посудину із зображенням песиків, юнаку подарувала сама Дарина… А в довершення картини, сам господар кімнати лежав скрутившись калачиком на ліжко і спав, тихенько сопівши…