Частина 2

Удома на Дарину чекав сюрприз: брат Михайло повернувся раніше.                       

- Я закінчив вдало проєкт і тепер взяв відпустку на цілий місяць! – на мовчазне здивування дівчини відповів він.                                                                                                               

- Прекрасно! Що й потрібно було зробити!... – почала говорити матір, але її вже ніхто не слухав. Михайло та Дарина вже переглядалися з дуже хитрими обличчями, бо нарешті вони зможуть разом сходити на каву чи просто прогулятися парком. – …Отакої! Бачу мене уже ніхто не слухає! – обурилася жінка. – Ну добре, біжіть уже, розважайтеся!                                                                    

Дарина та Михайло дуже любили свою матір. Хоч інколи вона доволі й дратувалася, але була доброю і добре розуміла молодь. Звичайно, не залежність сучасного покоління від ґаджетів. Вона, як і Дарина, розуміла прагнення Михайла стати корисним для людей, але сам вибір професії не схвалювала. Та все ж як і кожна мати, дозволяла їм самим обирати свій шлях: щоб і корисним було, і подобалося.                

Жінка стояла посеред вітальні доти, доки не почула, що бешкетники (які були, такими і залишилися її діти) уже на другому поверсі.                                                                                                               

Тим часом у кімнаті Дарини сиділи брат і сестра. Михайло захоплено розповідав про нову програму: про її переваги, можливості використання…                                                                          

- Таким чином, якщо людина була відсутня на роботі через якісь причини, то вона зможе завдяки сторінці у «Мій Онлайн Кабінет (МОК)» працювати з дому…                                               

- Стривай-стривай!... А які у програми недоліки? Ти про це ще нічого ні слова не сказав!                      

- Знаєш, – знічено почав Михайло. – Я не знаю. В офісі програму уже перевіряли: не висне, сервіс захищено, особисті сторінки теж… Але мені не дає спокою сам файл установки…

- Я думаю все буде добре… Якщо й буде щось погано працювати, ти завжди зможеш вдосконалити «результат твоєї інтелектуальної роботи»… – з дуже серйозним обличчям відповіла Дарина.

- Як ти сказала? «Результат моєї інтелектуальної роботи»? – сміючись запитав юнак. – Ха-ха-ха…

- Ну от бачиш, а то ніс одразу повісив! – теж сміючись, відповіла йому сестра.                                       

- Так, тепер я точно у доброму гуморі.                                                                       

За розмовами вони й не помітили як почало сутніти. На годиннику показувало десяту годину вечора. Через деякий час вони почули, як на кухні стихли звуки дзеленькання фарфорового та металевого посуду… А вже за хвилину роздалися кроки на сходовому майданчику… А вже за десять секунд почувся стук у двері і в кімнату, дочекавшись дозволу, увійшла мати…