27.

Серце в грудях зупинилося, щоб наступної миті зірватися в галоп, дихання сперло, а руки дрібно затремтіли, покриваючись липкою вологою. Перед Деном стояла його мрія, його життя, половинка його душі, та, яку він шукав усе своє життя! І нехай сьогодні вітряно, її зачіска не ідеальна, а макіяж трохи розмазався, чоловік не міг відірвати погляду від коханої жінки. Заради цього варто було пройти через усі труднощі минулого!..

План був простий та складний одночасно! З одного боку, домовиться з місцевою владою, отримати всі дозволи менше, ніж за добу, найняти весільне агентство, купити сукню, каблучки та відшукати готового допомогти священика. А з іншого, переконати друзів та батьків Маші, що це не гра! Його наміри серйозні, а почуття назавжди! І якби не Катерина, Денис би нізащо не впорався.

Дівчина виявилася досить розумною та переконливою, щоб хоча б змусити всіх вислухати Антонова. А далі справа за малим! Не звичний розкриватися, він нервувався, запинався, зламав кілька олівців, але доніс усі свої почуття та сумніви. Він був настільки щирим, наскільки зміг! В результаті це принесло свої плоди. Вранці наступного дня зателефонував Сергій Давидович та погодився на авантюру.

- Чому? - запитав Ден, перед тим, як покласти слухавку.

- Тому що моє «так» все одно нічого не змінить, - реготнули по той бік апарату. – А так у мене хоча б є шанс побувати на весіллі у власної доньки…

Події закрутилися шаленою білкою в колесі. Марію вирішено було поцупити, щоб передчасно не вперлася рогом. Що буде, коли вона відмовить біля вівтаря, Денис намагався не думати! Він би і сам все провернув, та тіло іноді ще підводило, то накочуючи слабкістю і тремором в колінах, то вибиваючи ґрунт з-під ніг сильним запамороченням. Тому наречену приніс на стрімчак Олег. Матюкаючись, як справжній чоботар, котрий відбив собі всі пальці, він передав дівчину на розшматування майстринь з агентства, а сам застряг біля столу з напоями. Схоже, його красуня не слабко зіпсувала другові нерви! Та, хіба воно того не вартувало?

Тієї миті, коли Сергій Давидович, вивів переодягнену в сукню доньку, з чорним мішком на голові і яка весь час спіткалася через високі підбори, не ржав лишень мертвий. Мертвий і він! Це ж треба було таке утнути! А як інакше? Діяти було потрібно негайно, поки ніщо незаплановане не встигло втрутитися у їхнє життя!

- Ти труп! - заявила кохана, оглядаючи Антонова кровожерливим поглядом.

- Згоден! - усміхнувся чоловік у відповідь. - Але тільки після весілля!

Дівчина ошелешено озирнулася і тихо вилаялася.

- А що взагалі відбувається? - обурилася Маша, уперши руки в боки. - Тату, і ти тут?

- І навіть мама, - щасливо посміхнувся чоловік, помахавши мобільним.

- Вітаю, рідненька! – долинуло з апарата.

- Абзац!..

- Кхе-кхе! - почулося поруч. – Почнемо?

Священик привітно кивнув остовпілій Воскресенській і, вичікувально, подивився на Дениса:

- Per favore!

Антонов тяжко проковтнув, захопив у полон своїх величезних ручищ маленькі дівочі долоні та заговорив. Кожне слово було відображенням його почуттів, тому давалося легко і без жодних сумнівів:

- Машо!.. Мила Марія, жінка, яка звалилася на мене, як сніг на голову! Ти нагадала мені, як це жити! Що означає дихати на повні груди! Ти навчила мене любити, цінувати почуття та емоції! Ти запаморочила мою голову і захопила в полон моє бідне серце! Я цілу вічність чекав нашої зустрічі, щоб зараз стояти тут перед тобою, благаючи пробачити дурня і погодиться розділити зі мною майбутнє! Воскресенська, люба моя, єдина, ти ж станеш моєю дружиною!?.. Врахуй, відмови я не прийму! Тінню тебе переслідуватиму, розірву кожного твого залицяльника!..

- Антонов, - перебила Дениса дівчина, - тебе не вчили, що спочатку треба зробити дівчині пропозицію, а вже потім тягнути її під вінець?

- Ти ж знаєш, я не вмію розмінюватися на дрібниці! - знизав плечима чоловік, не відриваючи від коханої, повного надії, погляду. Пауза затягувалася!.. - Воскресенська, або ми зробимо все по-людськи, любо я тебе вкраду!

Гарчав Антонов, втрачаючи терпіння. Секунда, дві, три… Плечі Марії здригнулися, і дівчина щасливо розсміявшись, кинулась у розкриті обійми.

- Кохаю тебе, мій опівнічний звір!