24.

Катерина Валеріївна Галушко, трохи експресивна, дуже діяльна та неймовірно приваблива! Так говорили її друзі та знайомі, так вважав її хлопець, так стверджувала вона сама. Вся її натура - це море невичерпної енергії, готової будь-якої миті прорвати греблю. Не дивно, що з моменту, коли з нею вперше зв'язався Громов, вона не знаходила собі місця! Адже щастя улюбленої подруги – пріоритетне завдання!

"Вона обов'язково мені пробачить" - переконувала себе Катерина, здаючи Олегу адресу дядька Сергія. «Це для її ж блага!» - кривилася дівчина, скидаючи Громову фото Воскресенської. «Вона мене вб'є!» - зрозуміла Галушко, коли вранці брехала подрузі, що зовсім не в курсі, хто зі старих знайомих може її розшукувати.

Тому, абсолютно не дивно, що вона одразу ж прилетіла в головний офіс до Громова, коли вранці той тричі скинув її дзвінок!

- Дівчино, я не можу вас пропустити без попереднього запису! – впиралася кікімора на ресепшині!

- Іринко, - гарчала Галушко, втрачаючи терпіння, - якщо я зараз же не потраплю до цього плішивого індика, то в найближчі півгодини спалю його машину! І не говоріть потім, що не попереджала!

Дівчина шоковано оглянула божевільну гостю, і схопилася за телефон.

- Олеже Володимировичу, - гарячково затараторила в трубку молодший секретар, - тут якась дівчина... Вона хоче з вами зустрітися...

- Іро, скільки разів тобі говорити, - відмахнувся чоловік, - якщо без запису, гони їх усіх в шию!

- Але ж... - несміливо усміхнулася співробітниця офісу, помітивши, як гостя почала повільно закипати, - вона погрожує спалити вашу машину, якщо...

- Що за дурниці? - гаркнув Олег. – Виклич охорону…

- Громов, - вихопила трубку розлючена до крайності Катя, - ще слово і тобі самому знадобиться охорона! Обіцяю, я порву тебе на дрібні шматки, якщо мене зараз же не впустять!

- Галушко? – здивувався чоловік. – Невже ти?

- Ні! – визвірилася Катерина. - Твоя смерть завітала!

- Іро, проведіть гостю до мене, - реготав заступник генерального директора компанії. - Ця може не лише машину спалити, а й весь офіс заодно!

Через п'ять хвилин дівчина вже заходила до кабінету. Олег задоволено оглянув гостю, як кіт загнану в кут мишу, і жестом запропонував Каті присісти.

- Чим завдячую такій несподіваній зустрічі? – посміхнувся Громов.

- Своїй безвідповідальності! - скривилася гостя. - Ти тричі мене скидав!

- Ну, знаєш, - поперхнувся Олег від такого нахабства, - у мене, між іншим, нарада була!

- А мені, між іншим, Маша дзвонила! - покривилася Катя. - І не просто так дзвонила! Що творить твій дружок, Громов? Ти ж обіцяв, що він приїде і розбереться з усім! Три дні минуло! Де його чорти носять?

Громів шоковано завмер. Ось чого він ніяк не очікував від Дениса, так це того, що той злякається! Такого бути не може! Тоді що ж відбувається? Невже з Антоновим щось трапилося?

Схопивши телефон, чоловік одразу ж набрав старого друга. Довгі гудки змушували його серце битися дедалі сильніше.

- Алло! – почулося втомлене з того боку.

- Ден, - вигукнув Олег, водночас полегшено видихаючи, - живий! Ти як? Що трапилося?

- Ти про що? – явно хмурився співрозмовник з того боку.

- Тут Катя приїхала... Вона каже, ти ще не був у Воскресенської!

Тиха лайка стала їм відповіддю. Денис явно перебував не в дусі, і спілкуватися з настирливими порадниками не бажав, але й прямо послати не міг. Все ж таки вони відігравали значну роль з їхньому з Машею житті.

- Не було можливості... - прохрипів чоловік.

По обидва боки телефону повисла гнітюча тиша. Всі чудово розуміли, що не в можливостях справа, і якби Антонов забажав, міг би домогтися всього ще в перший день… Проте щось пригнічувало його! Щось настільки важливе, що не дозволяло йому виконати єдине у світі бажання! Щось, що зупиняло його за півкроку від заповітної мрії! Залишалося лише зрозуміти, чи зможе він переступити через це!

 - Послухай, друже, - порушив мовчання Громов, - не знаю, що в тебе там коїться, але... Якщо ти відмовишся від неї, я зрозумію! Якщо продовжиш жити, підтримаю! Проте якщо повернешся ні з чим, так і не спробувавши, а потім закриєшся в своїй шкаралупі і будеш все життя себе докоряти… Я особисто тебе закопаю! Щоб не мучився, так би мовити! Отже, роби висновки та дій. Не примушуй мене сумніватися в тобі!

Відключившись, Олег з легким сумом у погляді, подивився на гостю, котра мишкою завмерла в кріслі.

- А давай вип'ємо! – запропонував спонтанно. - А то ніяких нервів не вистачить на цих двох!

Катерина задоволено посміхнулася.

"Що ж, не такий він і безнадійний!"

***

"Дій!" – наказав Олег. Якби ж він тільки міг! Чому те, що ще в лікарні виглядало простим завданням, зараз, при найближчому перегляді, скидається на справжнісіньке катування? Третій день Денис поневірявся містом, спостерігаючи за Машею. Він стежив за нею на роботі, коли вона гуляла, спілкувалася з друзями та навіть тим самим хлопцем! Він бачив її посмішку, очі, її шовкове волосся, яке так спокусливо тріпав морський вітер, і не міг змусити себе зрушити з місця. Не міг показатися їй таким, ущербним!