3.

Він відчув її відразу, як тільки вийшов у хол. Знайомий запах, який не зможуть перекрити навіть найстійкіші парфуми. Ось тільки… котра із них? У готель разом увійшли два десятки людей, дві треті з яких жінки. Якби тільки він зміг підійти ближче…

Заспокойся, Дене, ще встигнеш! У тебе попереду три дні, щоб відшукати її. Три дні для того, щоб змінити своє життя… Аби лишень встигнути! Хоча хвилюватися потрібно про інше. Як би не злякати! Скільки разів він уже втратив її через свою запальність та гарячковість?

Ні, так більше не піде! Він обов'язково візьме себе в руки! Він упорається! Тому що, ще одне сторіччя очікування остаточно зведе його з глузду!

***

Після місцевого традиційного сніданку, дуже ситного, до речі, нам три години розповідали, як покращити продажі, залучити нових покупців та правильно рекламувати товар. Загалом, нудьга смертна! Єдиний користь з усього цього: гендиректор нашої організації. Загалом, ми дуже здивувалися, коли на початку заходу вийшов один із організаторів та представив генерального директора всієї величезної корпорації. Хто б міг подумати, що такі шишки взагалі опускаються до простих смертних.

Денис Андрійович! Неймовірно привабливий чоловік. Як кажуть у народі, все при ньому: і постать атлета, і зріст під два метри, і приємне обличчя із зеленющими, бісівськими очима. Навіть акуратна борідка його не псувала. Скоріше навпаки, підкреслювала чоловічу мужність. З першого погляду з’являлося відчуття, що цей скаже, як відріже, і ніхто йому не указ.

Усі жінки у залі попливли, навіть Марта Єгорівна, директор Полтавського відділення. Мабуть, у них там жодного тямущого співробітника не знайшлося, раз у відрядження вирушила шістдесятирічна матрона. Б'юся об заклад, її вдома дорослі онуки чекають, а вона все туди ж: томно зітхає та свердлить широку спину гендиректора. Правда, він, як зразковий начальник, висидів усю лекцію, навіть не ворухнувшись.

Ух! І мене пробрало до кісток. Не так часто у своєму житті доводилося зустрічати такого чоловіка. Від нього на кілометр пре силою та владністю. І якби не його блудливий характер, я б теж втріскалася. Заочно! Чому я так вирішила? Тому що ще лекція не встигла закінчитися, а він уже підбивав клина до красуні з першого ряду. І все б нічого, ну сподобалася йому дівчина! Що тут такого? Та тільки через кілька годин він уже обіймав іншу, не менш красиву, а там іще одну і ще... Загалом виявився наш ідеальний чоловік звичайним ловеласом! І як тут не розчаруватись у протилежній статі?

В номер повернулася пізно ввечері. Вилазка в гори, фотосесія біля водоспаду, відвідування виноробні виявилися надто стомлюючими для мого вимотаного недосипами організму. Хотілося завалитися на ліжко, обличчям униз і щоб до обіду, як мінімум, мене ніхто не чіпав.

Не тут то було! У темній кімнаті, розганяючи вітер пухнастим хвостом, чекав розлючений монстр, готовий розірвати свою господиню на дрібні шматки. Змірявши мене принизливим поглядом, Пушок усім своїм виглядом показав, що не пробачить мені такого похабного ставлення до своєї персони. Тож або ми негайно підемо гуляти, або спати сьогодні доведеться на підлозі. І це ще треба перевірити тапки! Хто знає, наскільки далеко простяглася його помста!

Взагалі, малий монстр рідко проситься гуляти. Найчастіше у вихідні або поки я у відпустці. Та сьогодні, схоже, він вирішив помститися за все сповна. Де нас тільки не носило? Він протягнув мене по всіх кущах, під кожною ялинкою, тричі обвів навколо готелю. А якщо я чинила опір, починав кричати на всю округу мерзенним голосом, наче я його не гуляти вивела, а як мінімум чоловічої гідності позбавляю!

- Пушок, вилізай звідти негайно! - шипіла я на свого улюбленця, намагаючись витягнути його з-під величезного трояндового куща. - Якщо не вилізеш, я тебе Катьці віддам! На тиждень!.. Вилазь чи я тебе переведу на молочну кашу замість корму! Пуш-шок!

- Що ви там робите? – почулося звідкись зверху. Здалося, чи голос мені дивно знайомий?

Злякано підвела голову і витріщилася на Дениса Андрійовича. Я що, йому любовні втіхи своїм шипінням перервала? Який жах!

Чоловік дивився на мене з легкою усмішкою на губах, як на нерозумне дитя. І чого вилупився, питається? Ішов би далі у своїх справах!

- Е… Я вам завадила? Вибачте, - спробувала витягнути за повідець пухнасту дупу з куща, але натомість почула лише утробне гарчання. Він там що, падаль якусь жере? Фу-у!

- То що ви там робите? – не вгавав красень.

- Одну пухнасту дупу вивуджую, - криво посміхнулася, намагаючись не дивитися в ці хитрі очі.

- Кого? – поперхнувся чоловік.

- Е-е… Кота! - зрозумівши, що тільки-но ляпнула і кому, ледь не згоріла від сорому. – У мене тут кіт… Ось!

Смикнула за повідець з усієї сили і, нарешті, витягла цього маленького негідника. Підхопивши котейку на руки, невпевнено кивнула шокованому начальнику і змилася звідти раніше, аніж він встиг отямитися. Дуже сподіваюся, що Денис Андрійович не розгледів мого обличчя у світлі тьмяних вуличних ліхтарів.

Тривога вже кілька днів виїдає мене зсередини. Чому він раптом змінився? Чому більше не дивиться у вічі? Чому йде ночами з дому? Адже я так хвилююся! Ще недавно він обіцяв одружитися, як тільки ми накопичимо достатньо грошей для весілля. Обіцяв ніколи мене не покидати, любити... Чому все пішло шкереберть?