Дмитро Ворон

Дмитро Ворон був не просто іменем у кримінальному світі — він був шепотом, що заморожував кров у жилах, і тінь, що тягнулася за кожним невдалим кроком. Його історія не починалася з величі, а з голодного дитинства на околицях понівеченого війною міста, де виживання було єдиним законом. Саме там, серед руїн і відчаю, Дмитро навчився перших і найважливіших уроків: слабких пожирають, а страх — найефективніша зброя.
Його сходження було швидким і безжальним, мов лезо гільйотини. Він не шукав помсти, він шукав влади, абсолютної та беззаперечної. Починаючи з дрібних крадіжок, Дмитро швидко перейшов до контролю над наркотичними маршрутами, рекету та замовних вбивств. Його фірмовим стилем стала методична жорстокість, що залишала після себе не просто трупи, а зламані долі та розтрощені надії. Він ніколи не діяв імпульсивно; кожна його дія була розрахована, кожен удар — смертельний.
Прізвисько "Ворон" він отримав не лише через свою темну, незворушну вдачу та перевагу чорного одягу. Говорили, що він приносив нещастя, як і віщий птах, що кружляє над полем битви. А ще — що Дмитро мав звичку залишати на місці своїх особливо резонансних "робіт" одне-єдине чорне перо. Для одних це було попередженням, для інших — підписом митця смерті.
Протягом десятиліття Дмитро Ворон вибудував імперію, що простягалася від контрабандних портів до тіньових фінансових операцій. Він мав своїх людей у поліції, урядових установах і навіть серед суддів. Його обличчя було відоме лише небагатьом, і ті, хто бачив його, рідко залишалися живими, щоб розповісти про це.
Але справжня жорстокість Дмитра проявлялася не тільки у фізичному насильстві. Він був майстром психологічної гри, розбиваючи своїх ворогів зсередини, підживлюючи їхні страхи, налаштовуючи їх один проти одного. Він міг знищити репутацію, розорити бізнес, або навіть звести з розуму людину, не торкаючись її пальцем. Кажуть, він мав здатність бачити найслабші місця в душі людини і вдаряти саме туди.