4

Віктор відкинувся на спинку крісла, ледь чутно зітхнувши. У його сліпих очах, здавалося, мерехтіли привиди минулого, а напруга зависла в повітрі, як запах грози.
— Вона таки сильна жінка, якщо змогла після такого ще й утекти, — глухо промовив Віктор, звертаючись до Аніти, що стояла поруч, перебираючи якісь папери на його столі. Голос його був низьким, з нотками ледь прихованого захоплення, що здивувало навіть її саму.
Аніта зціпила зуби, її обличчя скривилося від люті. Вона майже сичала.
— Не нагадуй, Вікторе! Аж трясе від злості. Гадала, ця дрібна паршивка впаде до моїх ніг, молитиме про пощаду, а вона... знову втекла. Ненавиджу, коли мої плани йдуть шкереберть! — Аніта хижо посміхнулася, і в її очах спалахнув якийсь дивний блиск. — Хоча, мушу визнати, вона починає мені подобатись. Дрібна, але зухвала. Це рідкість.
Нічне місто гуло як зазвичай. Монотонний рев байків, що неслись по вулиці біля його вікна, був єдиним звуком, що проникав у замкнений світ Віктора. Йому було важко їздити зараз, але минулого тижня він таки спромігся проїхатись на одному зі своєї колекції, відчуваючи вітер на обличчі й примарну свободу. Минуло вже багато часу, проте про ту жінку не було чути нічого. Вони перешукали все, але панувала повна тиша. Вона жодного разу не попалася його людям на очі.
Незабаром мало відбутися весілля дочки мафіозного боса, і всі вельможі починали приїжджати до міста. Якщо його люди знайшли вірну інформацію, то саме Софія найняла Арію, аби його вбила. Софія не любила відмов, а коли дізналася, що він живий, але сліпий, то вирішила покинути ідею вийти за нього. Проте Віктор не покинув думки зробити їй аж надто боляче. Він слідкував за її улюбленим братиком, аби завдати йому непоправної шкоди.
Раптом телефон Аніти задзвонив, різко порушивши тишу кабінету. Вона піднесла його до вуха, і її обличчя почало змінюватися, від здивування до зловтіхи.
— Вікторе! Ти не повіриш! — Аніта, здавалося, була на межі вибуху від надлишку емоцій, ледь стримуючи радісний крик. — Вона тут!
Віктор лише презирливо скривився.
— Аніто, я побачити не зможу, тому доведеться повірити! Викладайте, що там за чергове диво. — У його голосі прослизнув сарказм, що змусив Аніту трохи пригальмувати свій запал.
— Арія… — Аніта видихнула це ім'я, наче прокляття, але з відтінком зловтіхи. — Приповзла просити допомоги. Мабуть, Софія притиснула її до стінки, якщо вона тут. Здається, нашому маленькому найманцеві таки добряче дісталося.
Віктору було важко повірити, що Арія прийшла до них просити про допомогу. Невже вона думала, що вони не зможуть їй нашкодити? Що Аніта їй завдала багато шкоди, і вони на цьому зупиняться? Смішно. Надто наївно.
— Негайно заклич її в кабінет, — прогарчав Віктор, його голос став твердим, як сталь.
Його тіло тремтіло, чи то від хвилювання, чи то від люті. Ця жінка була йому цікава. Він пам'ятав, як вона виглядає: її темне волосся, зелені очі, що блищали зухвалістю, і пухкі губи вишневого відтінку. Образ Арії, незважаючи на сліпоту, був викарбуваний у його пам’яті з неймовірною чіткістю.
Коли двері відчинилися, він почув різкий стукіт жіночого взуття. Вона була всередині його кабінету. Легкий вітер пройшовся його волоссям, немов подих її присутності. Як же він хотів побачити її емоції зараз, прочитати їх на обличчі. Чи стоїть вона прямо, гордо, чи злегка зігнулася під вагою обставин?
— Чого тобі? — процідив Віктор, не даючи їй жодного шансу на вступ. Жодних церемоній.
Арія зробила крок уперед, її голос був на диво спокійним і нахабним, немов вона прийшла не просити, а диктувати умови.
— Я прийшла, аби допомогти тобі нашкодити Софії! Чи, може, тобі це вже не цікаво? — вона додала з відвертим викликом, знаючи, як це його зачепить.
— З чого ти взяла, що мені потрібна твоя допомога? — його голос пролунав голосніше, ніж він хотів, майже гарчання. Проте це не завадило йому почути її ледь чутний, глузливий смішок. Вона не любила, коли її принижували, але й не давала себе в образу. О, тепер він робитиме лише це, а вона, схоже, буде лише дражнити його…
— Я знаю, хто буде нареченим Софії, — Арія, здавалося, навмисно тягнула інтригу, її голос звучав так, ніби вона робила йому величезну послугу, а не шукала прихистку. 
— Ми самі знаємо, стервочко! — Аніта не мала терпіння в переговорах. Було враження, ніби вона почала діставати ніж, аби метнути його в Арію. Її очі блищали хижою радістю.
Арія лише глузливо посміхнулася, і Віктор уявив, як її зелені очі грайливо примружилися.
— Ні, вони спеціально замінили його. Справжній наречений — Дмитро Ворон. — Вона кинула цю інформацію, як виклик, дивлячись прямо на Аніту, яка розлючено насупилася.
— Ти брешеш, ми не будемо тобі вірити… — Аніта з усіх сил намагалася виштовхати Арію з кабінету, але Віктору стало цікаво. Навіщо Арія прийшла з цією інформацією і чого вона хоче від них?
Він підійшов ближче до неї. Її солодкий аромат висів у повітрі, обволікаючи, а якісь нотки зухвалості в її голосі збуджували в ньому емоції, що він давно не відчував. Хімія між ними була відчутною, наче електричний розряд, що ледь стримувався.
— Чого тобі треба? — його голос був тихішим, але від цього не менш загрозливим, він намагався пробити її нахабну маску.
— Знаєш, нелегко ховатися вічно, — відповіла Арія, її голос звучав на диво спокійно, навіть трохи втомлено, але без тіні каяття. — Твоя сестричка, коли виходила, дала мені зрозуміти, що зможу виправити ситуацію, і я хочу допомогти. Заодно, знаєш, звести рахунки. З деякими.
Віктор з усієї сили схопив її за горло, його пальці стиснулися, відчуваючи пульс під тонкою шкірою. Арія хотіла вирватися, але його хватка була занадто міцною. Між ними спалахнула небезпечна іскра, її очі зустрілися з його незрячими, але не менш інтенсивними.
— Ти думаєш, легко виправити те, що ти зробила? Якби це було так, я б вже почав бачити! Але ні, на це потрібен час! — його голос прокотився по всій кімнаті, лунаючи, як грім. Арія почала тремтіти під його рукою, але в її очах горів виклик. Він жадав її страху, а ще більше — її покори. Але навіть у цьому страху він відчував її незламний дух, і це лише посилювало його бажання зламати її… або, можливо, отримати її. Цей конфлікт бажань розривав його зсередини, змушуючи стискати її горло ще сильніше.