8.

Даринка з полегшенням видихнула вуглекислий газ вже після опівночі. Через десять хвилин, приблизно, коли всі встигли перехилити по чарочці. Окрім неї. Нічогеньке покарання для дев'ятнадцятирічної дитини батьки вигадали, еге ж? Дівчина думала, що завіявшись десь з північним вітром, батьки її проклянуть, проте вони здивували. Особливо тато, який подумав, що доня з дому втекти вирішили, через те, що він знову поїде на службу. Та й на ялинку дивилися, як на дев'яте диво світу. Її старання були недаремними.

От тільки приготування до Нового року пригальмувалися через неї, тому довелося увімкнутись на всю потужність і в поті чола переробити купу всього. За годину до дванадцятої накрили стіл. За пів години до дванадцятої нашвидкоруч застрибнули у святкове вбрання. За двадцять хвилин зустріли бабусю, тітку з дядиною та їх діточками на порозі, а за десять хвилин — до другої тітки за кордон зателефонували, а потім до третьої... З таким ритмом Даринка аж на десятому ударі курантів згадала, що ж бажання треба загадати!

"Я і бажання?", здивувала саму себе вона. "Невже? Я ж Хома невіруюча!.." Принаймні, була донедавна. Але чудасії змусили змінити погляд.

Як можна було зустріти хлопця на ім'я Світозар? На ім'я першого зустрічного на Андрія! Ще й хлопця зі сну! Ще й одразу викликати в нього симпатію! Взаємну!.. Гадання — не сон рябої кобили? Чи це просто дурний спить, дурному сниться, а розплющивши очі й все зникне? Але, скільки Даринка не лоскотала, навіть, не щипала себе і легенько не лязгала по щічках — а ніяк не прокидалася.

Здається, як і наворожила та царапалка Сніжка — дехто скоро вискочить заміж. Залишилось тільки батькам розповісти, що вже свати на підході... "Ох, треба підготувати нашатирний спирт..."

Хвильку! Тільки зараз, дивлячись на щасливі обличчя своєї родини, панна зрозуміла, що її головне бажання, аби тато додому потрапив — теж здійснилося! Це не ілюзія. Це реальність!

Що ж, отже час загадати ще одне бажання — головне. Аби всі родини завжди зустрічали свята в повнім складі. Аби всі батьки, сини, чоловіки, брати підіймали келихи за здоров'я разом зі своїми рідними. Щоб всі були вдома. Щоб всі були разом. Щоб всі поверталися додому, до сім'ї!

Випивши прохолодного лимонаду, дівчина, переповнюючись почуттями, кинулася обіймати тата й маму. І тут, як тут — в обійми хоче власною персоною й молодша сестра. А куди ж без неї!?

— Далино, я не за нізностями. В тебе телефон дзеленцить, — на її подив виривається з рук мала. — То Калина.

— З прийдешнім, дорогенька! — мовить в телефон, відповівши на виклик та, котра за останній день стала найщасливішою на світі.

— Негоже так подруг поздоровляти. Виходь надвір. І запасні чоботи візьми!