3.

Та заповнити шлунок, здається, нужденній сьогодні не судилося. Тих пиріжків виявилося, що кіт наплакав! Але в їх випадку кіт не плакав, а кусався і, шалено занявчивши, чіплявся кигтями в Даринчину голу литку, коли та ненароком наступила на білосніжний хвіст, не помітивши, що він стирчить з-під столу.

— Що тут робить ця істота?! — заволала перелякана жертва пухнастої версії "Едварта руки-ножиці". — Вона мені ногу розідерла до крові!

— Не прибідняйся! Подумаєш — маленька царапка. До весілля заживе! А от до чийого — скоро побачимо, — потерла долоню об долоню Карина, а потім, пригорнувши білу й шерстяну тушку до себе, заспокоюючи її, додала. — А це Сніжка. Алевтини з третього поверху. Кота треба для нашої справи, а в нас на весь гуртожиток вона єдина кицька.

— І що, вона ворожити разом з нами теж буде на свого судженого? Ще не березень, а їй кортить кота? — потираючи свої рани, схопилась за серце Дарина, в той час як дівки заіржали кобилами. Смішно їм, бачте! Перемогли спочатку Даринку самі, а тепер тішаться, що вона ще й чотирилапій киці програла бій? Ач чортиці!

— Нічого, Даринцю, не щастить в бійці, пощастить у ворожбі, — підморгнула їй кучерява брюнетка Світлана.

Але білявці не треба щастя в тих ворожіннях. Тут слинка тече! Скоріше б пиріжками з капустою поласувати! Так би й з'їла всі.

Проте, які там "всі" — бодай один надкусити вже не дають! Гарячими відкусити їх було неможливо, а як охололи, то Карина наказала розкласти все по тарілочкам та на підлогу поставити.

— Чий пиріжок Сніжка обере для себе — та й першою серед нас заміж вийде, — пояснила сценаристка цього вечора.

"То ще із царапалкою ділити їжу мушу?!", думала собі стурбована Даринка. "А ну не чіпати моїх! Не ліз! Фу! Чужий кожух не зігріє!", відганяла вона подумки довгошерстну Сніжку від своєї тарілочки. Та мабуть, від того, що дівчина була віддана атеїзму, жодні вищі сили їй не допомогли дати відсіч пухнастій. Киця крутилася біля тих пиріжків, крутилися та й припав їй до душі саме витвір Даринчиних рук.

— Дашо, я ж казала, що тобі пощастить! — раділа за неї Світлана, наче за саму себе. — Я тобі аж заздрю.

"А я заздрю оцій бридкій істоті, яка зжерла половину мого пиріжка!", зле подумала короткострижена білявка натомість.