3.

- І що вона досі так і не проявлялася ?

- Мг навіть коли я робив повний безлад в кватирі.

- Я не наважувався запрошувати тебе поки не переїду, але все було вирішено за мене.

Хлопець обвів рукою кухню в якій вони сиділи. Вона була ледве захаращена та трохи покрита пилюкою, як і вся квартира.

- Наталіно

- Ти ще скажи чай Фраголіно.

- А що в гарній компанії можна.

- Ну . Як хочеш, але я не буду.

Хлопець похитав головою у знак згоди. Ната випила свій чай та встала обпершись за стіл.

- Ну все я додому, а ти дороби свій проект бо головний буде незадоволений.

- А ти ?

- Ну хоча я заступниця, але ти мій найкращий друг тому хто його знає.

Ну прощавай не проводь я сама. Ната у всьому чорному вийшла з поля зору хлопця та за хвилину вхідні двері прикрилися. Хлопець допив свій чай та пішов до ноутбука дороблювати те що давно його чекало робота. «Навіть додому прийшла». Хлопець забув що не зачинив двері. Він надів навушники включив музику для роботи та перераховував, писав у свій блокнот чи переробляв або робив.  

«І як взагалі до такого бардаку можна було прийти ! А двері ну я їх зараз . »

Привид дівчини тільки що проснувшись від сну побігла до відкритих дверей з концентрувалась та як дмухнула що всі паразити які лізли або ж вже були тут опинилися на сходах. Вона швидко закрила двері та оновила захист у будинку. Обдивившись квартиру зла вона підійшла до хлопця та закрила ноутбук .

- Якого.

Хлопець повернувся до неї та побліднів. Примара справді виглядала злою волосся було таке ж коли вона зникла тільки що літали як ті змії.

- Ти якого чорта не доглядав за квартирою поки я спала !

У хлопця не було ніяких аргументів.

- Що мовчиш !

Хлопець чимось був трохи збентежений.

- Ти балакаєш.

- Ну аякже тільки ти чомусь мене не чув ! Я неодноразово говорила але ти не чув тому ми й переписувалися.

- Зрозуміло.

Він не знав куди діти очі тому спершу сказав

- Давай я зараз дороблю свою роботу а потім я все поприбираю обіцяю.

Хоча вона й злилася на хлопця але вона бачила що він давно не спав та мав поганий вигляд.

- Добре. Ти скоро на мене швидше схожий будеш ніж на людину.

- Дякую

Він відкрив ноутбук і працював далі. А дівчина прийнялася чистити квартиру від поганої енергії, вона по відчиняла вікна щоб краще було дихати бо пилюка літала та мала здібність збиратися на одному місці.

Вечір швидко настав, а хлопець й досі сидів та робив роботу. Навіть дівчина не витримала такого знущання над очима. Тому своєю силою обережно підняла хлопця з місця де він сидів та поклала на ліжко вкривши його одіялом. Хоча хлопець був проти цього але нічого не міг зробити тому йому все-таки довилося відпочити, але з-за умови що вона його збудить набагато раніше назначеного часу. Аякже вона погодилася але щось пішло не за планом і вона також поринула в сон. Прокинувшись від того що хтось стукає у двері хлопець поглянув на часи.

- Чверть на першу !

- Що ?

Дівчина тільки отямилася та встала як відчинила що за дверима некромант.

- Ні стій !

Хлопець обернувся але встиг відімкнути вхідні двері. З них вилетіла наче той чорний ураган.

- З тобою все гаразд ?!

Ната мала дещо заклопотаний вигляд. Вона пішла далі в квартиру.

- Ну так, але проспав.

Вона заглядала у всі кімнати які були на її шляху. Це не дуже подобалося хлопцю.

- Що ти так хочеш знайти ?

Вона задумано.

- Нічого особливого, а до речі як там твоя примара ?

- Нічого особливого

Повторив хлопець перекривлюючи її.

- Добре я зараз до туалету і повернуся.

Ната нічого не відповіла. Хлопця вів маленький вітерець який тягнув край футболки.

Коли він опинився в ванній кімнаті привид дівчини проявився та тихо щоб гостя не почула її казала.

- Якого вона тут робить !

- А що такого .

- Та вона мене вижене чи упокоїть і все !

- Ну підеш ти на той світ чи ні яка вже різниця.

Привид ледве не билася головою. Та не підвищувала голос.  Як зайшла некромантка.

- Я знайшла тебе !

Урочисто сказала вона тримаючи при собі ніж.

- Відходь від неї щоб не зачепила.

А хлопець зробив навпаки він прикрив примару і тепер щоб побачити з-за спини бліда та розпатлана виглядала з-за плеча, хоча могла просто стояти.

- Відійди

Кричала Ната, але хлопець уперто стояв та сказав.

- Нащо ?

- Ти ! Як ти не можеш зрозуміти.

Тепер билася не примара, а вже некромантка недалекістю або пофігізмом хлопця.

Це сподобалося дівчині яка вже втратила таку річ та зробила смішну гримасу некроманці не боячись її.  Коли Ната це побачила вона дечим була на своїй хвилі.

- Ну ти подивись на неї !  Зараз полетиш у мене.

Ната не втрималась та кинула якісь трави прямо в обличчя примарі але тій все ні до чого. Тоді хлопець сказав не витримавши цієї дуристики що творилася коло нього.

- Обоє перестаньте і давайте спокійно поговоримо.

- Ти її бачиш ?

Сказала Ната та поклала свій ніж де він був, а саме у її сумці. Тоді він притулився до стіни щоб усі бачили що робить інший, а примара відповіла.

- Ну аякже я ще і говорити можу .

Чимось обурившись.

- Дивовижно.

Тільки й промовила Ната. Все ставало складніше з кожною хвилиною .

- Друже вийди ми побалакаємо і все.

- Щось не дуже віриться але якщо ти залишиш свої речі в коридорі тоді вийду.

- Та добре.

Вона викинула свою сумку та сказала.

- Йди вже.

- Дівчат не можу нічого поробити я йду.

Він вийшов та пішов до кухні заварити чай під дивною назвою Фраголіно, чорний чай з полуницею.

Минуло декілька хвили. Ната вийшла з ванної кімнати та направилася в кухню .

 Відібрала і так гіркий чай, скривившись вона дістала зі своєї сумки якусь пляшечку та добавила її в чай. Випивши бурду перше шо промовила це.