Квантум

                                             *

Готуючись до відправки, пірати забігали слизькою палубою. Горбун намагався з'ясувати їх місце знаходження за допомогою якогось незрозумілого пристрою, що скидався на зарозумілий компас. Край лише й чув як той лаявся та стукав по приладу пальцем. Дейві та Батіста прошмигнули перед очима Края до великого люку, який вів на нижні палуби пароплава. За наказом капітана, вони прямували до орлопа, щоб привести в дію парову машину. А капітан Морґан та Сідіс, стишивши голоса, про щось розмовляли. Вряди-годи капітан кидав швидкий погляд в бік Края, а затим повертався до розмови з Сідісом.
Коли в океані, вчергове, здійнялися хвилі – посудина заходила під ними, скрегочучи сталевою шкірою.
Схоже, і цього разу ніхто не хотів чути благань Края. Це означало лише одне – кінець. Воно ось-ось з'явиться, зітре їх з лиця землі. На долю секунди Краю здалося, що стрибнути у воду буде кращим рішенням, ніж очікувати на невідомо що. І хто зна, щоб було якби капітан Морґан не закінчив розмову саме в той момент, коли Край було хотів зірватися на ноги та стрибнути донизу. Майстерно балансуючи, капітан просувався в бік Горбуна.
- Таки квантум, Сідісе, і не слова більше!
- Але...
- Я не повторюватиму тричі, Сідісе. — голос капітана звучав якось дивно, неприродно. Ніби, він знав, що шкодуватиме про те, що хоче зробити. Схвильоване обличчя Сідіса, а затим і вирячені очі Горбуна, коли той почув слово: "квантум"– підтверджували тривожні відчуття Края.
Горбун навіть не сперечався. Швидко перебираючи короткими ніжками, він спустився до каюти капітана. Жодного слова не було промовлено аж до моменту, коли Горбун повернувся з міцним титановим кейсом у руках. Він ніс його напрочуд обережно, немов немовля. Горбун плуганився*, інколи, коли хвилі на давали пароплаву спокій, пірат прискорювався. Край уважно стежив, як капітан, похитуючись у такт океану, вводив дивну комбінацію з ієрогліфів та прочиняв верхню кришку. Всередині лежав невеличкий кубик з незрозумілого, чорнішого за саму чорноту, матеріалу. Його матова поверхність, здавалося, поглинала довколишнє світло. Схопивши цей кубик, капітан Морґан поспішив до гарпуна. Він був уже майже у цілі, коли щупальце вирвалося на поверхню, накривши "Консерву" величезною хвилею, котра збила всіх з ніг. Капітан відкинуло до лівого борту, а кубик описавши дугу, впав точнісінько до рук Края.
Край бачив, незадоволене собою, обличчя капітана. Сідіса, який тримався за груди та Горбуна, що доривав залишки волосся на голові.
- Що це таке? — беззвучно запитав Край, знаючи, що інакше щупальце може їх відчути.
Так само безмовно, але не менш зрозуміло, капітан Морґан простягнув руку та втупився у квантум своїм вимогливим поглядом. 
Край глянув на зависле над ними щупальце, а потім на невеличкий, проте досить важкий кубик у своїх долонях.
- Не помилися... Хоч цього разу... — бовкнув до себе Край притискаючи квантум до грудей.
Глибоко вдихнувши, він знайшов в собі неочікувані сили, щоб кинутися до капітана. Щупальце наосліп гатило по поверхні води, час від часу, спрямовуючи на палубу доволі дужі хвилі. Пароплав заскрипів ще несамовитіше, однак рев океана заглушував навіть думки. Край встиг віддати квантум саме вчасно, бо наступної миті "Консерву" підняла така дужа хвиля, що його відкинуло до корми. Край і не встиг зрозуміти, як на наткнувшись на Горбуна, пом'якшив свій політ.
- Ти мене ледь не вбив. — заскиглив Горбун відпихаючи Края ногою.
"Навіть якщо я помру, — подумав Край — то з думкою, що зробив усе можливе" 
Тепер Край не мав сил навіть на те, щоб міцно триматись. Все, що він міг – споглядати як капітан Морґан прилаштовує до гарпуна квантум та активує його. Як гарпун упивається у щупальце прибульця, а те навіть не відчуло болю, настільки нікчемною була ця спроба. Як з димових труб, вкритих сажею, почав валити дим. Як з люка вигулькує здивоване обличчя Дейві та говорить щось Батісті, і відчувати як його переповнювала образа на самого себе.
- Де цей, клятий, туман...коли він так потрібен! — ремствував* Край, гатячи кулаком по палубі — З'явився негайно! Я наказую тобі!
- Туман... — зашепотів Горбун.
Край й сам не вірив побаченому, але марево невпинно насувалося темною-сірою лавиною. Горбун дивився на Края геть іншим поглядом, наче тільки зараз побачив його по-справжньому.
- Я все чув... Це ти викликав його... Та хто ти такий?
- Я? Я Край... Лише Край.
Відчувши неладне, мацак почав гатити інтенсивніше, зрештою, розвіявши могутнім ударом туман, воно таки знайшло їх, та було запізно –  "Консерви уже не було"
Археос заревів від розпачу, а потім з маленького кубика на здоровенному мацаку, вирвалось сліпуче світло. Воно не мало кольору. Цей спалах палив пісок, сушив океан, поглинав стогін, що лунав з дна. Він знищував все, до чого дістав. 

Далі буде...
                                           ***
Плуганитися – повільно, мляво пересуватися.
Ремствувати – виявляти невдоволення.