Пролог

Уявіть всесвіт в якому люди залежать один від одного, а планета від людей. Яскравий приклад гармонії - це не бездоганність людини, це бездоганність світу.

  Земля, вода, вогонь, повітря…

  Злагода, мир…

  Шкода, що в нашій історії ці слова не сумісні. Війни і ненависть поглинають світ, роблячи його бездоганнішим. Погрози, які не вилітають далі вуст, неприязнь, яка закінчуються на словах і залежність один від одного, яка наче кайдани стримує емоції.

  Планета дала життя людині, людина дала життя планеті. Душа і стихії утворили бездоганність, яку нам, нажаль, поки що не під силу осягнути. Проте, що нам заважає спробувати?

  Серед безкраїх просторів космосу існує безлюдна планета. Лише одна секунда, один спалах і усе змінюється. На ній зашуміли хвилі океанів, зашелестіли листя дерев, на небі запалала багряна зірка, яка накрила планету своїм теплом.

  І одна секунда, один крок…

  Час настав.

  Дні, тижні, місяці, роки, століття. Планета розвивалась, її люди також. Сонце дане Діскартом - не згасало, вода дана Аспідом - не висохла, вітер даний Ратіо - не розвіявся, земля дана Зничем - не змарніла, душа дана Студіумом - не загинула й гармонія дана Алатирем - вдосконалювалась.

  Утворювались племена, селища, королівства. Сім царств, чотири стихії і один народ.

  Війни, престоли, діфи і знову війни. Захоплююча історія у цієї планети.

  Народження першого покоління діфенсіс, їхня перемога, спокійне життя, знову війни за престол… Здається ми дійшли до потрібного моменту.

  Час настав…