Четверте

— Та щоб тебе перекосило вакуумом! Я куди сказала летіти?!

— Строго за заданим маршрутом, пані.

— КУДИ саме?! П’ятдесят шість О-М-зет!!! Я тобі не «п’ять-сім-омлет» сказала!

— Зафіксовано: 56ОМз.

— Та не «зафіксовано», а ВИКОНАНО мало бути, залізяко ти бездушна!

Еммі грюкнула долонею по лобі так, що навігаційна панель образливо блимнула. Загиркала, мов поранена кішка, й плюхнулась у крісло.

— «Та Ші тобі допоможе… Та нічого там складного… Просто скажеш координати — і летиш…» — передражнила вона. — Ага. Казка для довірливих ідіоток.

Вона згадала про незакінчену картину: туманність, світло, кольори… ідеально. Було.

— Я, між іншим, не спала! — обурено ткнула пальцем у повітря. — Я творила! Мистецтво! Шедевр! А ти в цей час тягнула мене в дупу галактики!

— Уточнення: координати відповідають введеним.

— Та я на секунду відволіклася! На секунду! На один мазок! І все — ми вже летимо на космічні задвірки!

Емілія схопилась за голову.

— Чого ж ніхто не сказав, що ці Шішки мають інтелект як у тостера…

— Пані, я модель останнього покоління. Моє ядро містить 9,4 петабайта даних.

— А мозку — нуль цілих нуль десятих! — фиркнула вона. — Лети туди, куди МЕНІ треба. ЗАРАЗ.

— Розраховую маршрут…

Пауза. Панель повільно засвітилася жовтим. Потім — червоним.

— Ну?! — нервово крикнула дівчина. — Що там ще?!

— Повідомлення: виконання наказу неможливе.

— …Що значить «неможливе»?

— Раніше обраний безпечний маршрут більше не є безпечним.

А неї опустились плечі, на очі набігли сльози.

- Чому?

- Ми в сірій зоні, вихід звідси тільки по запиту.

- Але ж ти якось сюди залетіло?!

- Так, був безпечний дозволений прохід. Вірогідно, тимчасовий.

- Розраховуй далі, шукай можливість вильоту з сірої зони, і з’єднай мене з батьком, в каюті.

- Зв’язок відсутній.

- Просто забери нас звідси!

Еммі відчувала себе стомленою та покинутою. Бажання продовжувати роботу над новим шедевром пропало. Вона зайшла в кухонний блок, заварила чашечку модного, але на її думку гидкого гречаного чаю, засумувала ще більше.

Батько, коли дарував цю тарадайку зовсім про неї не думав, лише про тренди. Всі його друзі зробили сюрприз на День Народження своїм дітям, швидкісний космічний катер. Але головне, це квитки на планету-курорт. І обов’язково, щоб діти летіли самі. Вона вважала це маразмом.

Проте, поки більшість фінансів залежали від старого, приходилось робити вигляд щасливої та задоволеної донечки. Еммі надула губки, сплюнула гидку бурду назад в чашку і дістала з рюкзака заборонений батьком шоколад. Хоч якесь джерело дофаміну.

Повернулась в кабіну пілота.

- Що там?

- Безпечного дозволеного шляху не виявлено.

- Ну нічого, виберусь звідси, здам тебе в ломбард і забуду як страшний сон. – пробубніла собі під ніс. – Я відпочивати, як тільки знайдеш якийсь вихід чи виведеш нас, повідом.

- А чому ми не подамо запит?

- Кому? Якимсь чудакам, які нас ще й зжерти захочуть? Е ні, я читала про сіру зону. Краще не попадатись нікому на очі.

Дівчина розвернулась та вийшла. В каюті одягла свою улюблену піжаму з котиками, вклалась спати. Все краще, ніж стресувати, подумала вона, засинаючи...

- Чортова таратайка, у нас кінець світу чи якого ти тут розпищалась зі своєю світло музикою?!

Еммі підскочила з ліжка від несамовитого завивання сирени. Швидко вибігла з каюти та намагалась прийти в себе.

- Увага, неопізнаний корабель. Час підльоту – 20 хвилин.

- На зв’язок виходили?

- Ні, зберігають тишу в ефірі.

- Маршрут вильоту з сірої зони уже побудований?

- Ні, мої рекомендації, залишаємося на місці та чекаємо подальших дій опонента.

- Як у тебе все просто. У нас є спиртне?

- Ні, ваш батько заборонив.

- Ну, дякую, татусю.

Кнопка виклику раптово загорілась.

-Швидше, вмикай без відео.

- Виконую.

- Вітаємо вас, Білий Лотос. – почувся низький чоловічий голос.

- З ким маю честь?! – вирішила корчити з себе круту, дівчина.

- Ми патрулюємо дану місцину. Чому ми не бачимо на вас ідентифікатора з дозволом?

 - Моя Ші повідомила, що пройшла безпечним та дозволеним шляхом. – спробувала уникнути відповіді вона.

- Тобто, зайцем. – зробив вірний висновок опонент. – В такому разі вам потрібно проїхати з нами у відділенні, там оформимо протокол та визначимо міру покарання.

Еммі зблідла, втратила контроль над собою.

- Але ж, але ж я ні в чому не винна.

- Це не нам вирішувати.

- Будь ласка, давайте вирішимо питання якось по-іншому, - ледве стримала схлип. – Я захопилась роботою і не помітила, що полетіла не туди.

- Для ідентифікації нам потрібно піднятись до вас на борт.

Що робити, що робити, бурмотіла вона, метаючись по приміщенню.

- Пускайте, у вас захист рівня А+

- Промовчала би, це через тебе ми в такій ситуації, - накривала на Ші, Емілія.

- Кх, кх, - почулось з того боку.

- Приходьте, - взяла вона себе в руки.

Сумна прекрасна, але майже повністю лиса істота сиділа в кріслі. З усіх землянок, що він бачив, ця мала майже ідеальні пропорції. Якби трішки більше шерсті, та менше тіло, то вона була би схожа на їхніх жінок.

Рекс славився найрідкіснішим окрасом. Повністю чорний колір під сяйвом рідної зорі здавався глибоким синім. Він оглянув черговий новомодний корабель. Дівчина підняла на нього очі, і очікувано, дивно округлила рота з пласкими зубами. Інкотріус не стримався, показав в посмішці свої довгі ікла.

- Вітаю, вас, пані. – галантним рухом зняв він формений капелюх. – Я проведу огляд на наявність заборонених речей і тоді ми приймемо рішення.

Гордий собою, він знову не стримався і тихенько замуркотів. Землянка встала, подивилась уважно, кивнула головою. З досвіду він знав, це згода. Висока, подумав Рекс. Він діставав їй хіба що до пупка.

Фактично, можна було не витрачати час на огляд, клієнт і так уже готовий. Але треба було залишити про себе враження.